drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • улаштовувач

    Улаштовувач — особа, яка щось організовує, влаштовує, забезпечує проведення якоїсь події або дії; організатор.

    Улаштовувач — той, хто влаштовує когось на роботу, поселення тощо; той, хто сприяє влаштуванню справ, становища іншої людини.

  • улаштовувачка

    Улаштовувачка — жіночий відповідник до слова “улаштовувач“; жінка, яка щось організовує, влаштовує, забезпечує проведення чогось або створює певні умови.

    Улаштовувачка — власна назва, історичний термін для позначення жінки-члена або прихильниці Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів (ОУН), яка виконувала обов’язки з побуту, зв’язку, постачання, розвідки або була конспіративною господинею помешкання (“конспіративки”) для підпільників.

  • улаштування

    1. Дія за значенням дієслова «улаштувати»; організація, облаштування, приведення до належного стану або порядку.

    2. Те, що улаштовано, організовано; влаштована справа, захід, пристрій або система.

    3. Влаштування на роботу або навчання; отримання посади, місця.

    4. Розміщення, розташування частин чого-небудь у певному порядку; структура, композиція.

    5. Заст. Умова, домовленість, угода.

  • улаштувати

    1. Організувати, зробити необхідні приготування для здійснення чого-небудь; влаштувати.

    2. Влаштувати, розмістити когось, щось десь, знайти комусь місце, посаду тощо.

    3. Привести щось у належний стан, порядок; обладнати, облаштувати.

    4. Завдати комусь неприємностей, скандалу; влаштувати.

  • улаштуватися

    1. Влаштуватися десь, знайти собі місце для проживання або роботи.

    2. Влаштувати свої справи, добитися бажаного положення, стану.

    3. Розташуватися, влаштуватися зручно для себе (про людину або групу людей).

    4. Стати налагодженим, набути належного порядку (про явища, процеси, стан справ).

  • улегці

    1. У стані легкості, без ваги, не відчуваючи тяжкості тіла (зазвичай про відчуття після хвороби, стомлення або психічного напруження).

    2. Переносно: без турбот, вільно, без тягаря (про психічний або моральний стан).

  • улеен

    Улеен — власна назва села в Україні, що існувало на території сучасної Львівської області; згадується в історичних документах.

  • улежалий

    1. Який довгий час лежав, перебував у стані спокою, нерухомості.

    2. Про хліб, тісто: який довго лежав і втратив свіжість, став м’яким, липким.

    3. Про людину: яка довго лежала, перебувала без руху, втратила фізичну форму або зазнала оніміння частин тіла.

    4. Перен. Який застарів, втратив актуальність через тривале невикористання або бездіяльність (про думки, знання, звички тощо).

  • улежалість

    Властивість за значенням дієслів “улежатися” та “улежати“: стан чогось, що довгий час лежало, зазнало впливу часу, тиску або інших факторів, що призвели до певних змін у структурі, формі або якості.

    У сільському господарстві та харчовій промисловості: стан зерна, сіна, овочів, сиру тощо після тривалого зберігання у складі, коли вони втратили частину вологості, набули щільності, специфічного аромату або смаку (наприклад, “улежалість сиру”).

    У техніці та матеріалознавстві: стан матеріалів (деревини, металу), деталей або виробів після витримки, що дозволяє їм стабілізуватися, зняти внутрішні напруження та набути необхідних експлуатаційних властивостей.

  • улежаний

    Про такий, що довго лежав, перебував у стані спокою, нерухомості (про сніг, листя, солому тощо).

    Про такий, що довго зберігався, витримувався, набуваючи кращих якостей (про продукти харчування, вино, сир тощо).

    Перен. Про те, що довго не використовувалося, залишалося без застосування, руху (про гроші, капітал, товари тощо).