Значення
-
Дієслово доконаного виду, що означає: переконати когось, схилити до своєї думки або домовитися з кемось про щось шляхом переговорів, вмовляння.
-
Отримати чиюсь згоду, погодження на щось, зазвичай після тривалих перемовин або вмовлянь.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я умовлю, ти умовиш, він умовить, ми умовимо, ви умовите, вони умовлять