1. Дієслово доконаного виду, що означає: переконати когось, схилити до своєї думки або домовитися з кемось про щось шляхом переговорів, вмовляння.
2. Отримати чиюсь згоду, погодження на щось, зазвичай після тривалих перемовин або вмовлянь.
умовити
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |