drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • умовчання

    1. Дія за значенням дієслова “умовчати” — навмисне приховування або неповне розкриття інформації, фактів, обставин, коли мовчазна згода або відсутність заперечень може бути сприйнята як згода або прийняття чогось.

    2. Те, що залишено нерозкритим, невисловленим, прихованим у розповіді, договорі, офіційному документі тощо; пропуск, недомовка.

    3. У праві: мовчазна згода, коли відсутність явного заперечення або дії в установлений законом строк тягне за собою певні юридичні наслідки (наприклад, прийняття заповіту, спадщини).

  • умовчати

    1. Навмисно не сказати, не згадати про щось, залишити без висвітлення, приховати частину інформації, мовчати про щось важливе.

    2. Припинити говорити, замовкнути, перестати висловлюватися на якусь тему.

  • умовчатися

    1. Дієслово, що означає досягти згоди, домовитися про щось, обумовити щось у результаті обговорення або переговорів.

    2. (У пасивному значенні) Бути обумовленим, установленим внаслідок попередньої домовленості або угоди.

  • умокнутися

    1. (розм.) Стати мокрим, промокнути наскрізь, набрати в себе вологи.

    2. (перен., розм.) Довго та старанно занурюватися у вивчення чогось, ретельно вникати у щось.

  • умокрілий

    1. (Про людину) Такий, що став мокрим від дощу, води; промоклий, вмоклий.

    2. (Переносно) Такий, що набув м’якості, покірності; зламаний, пригнічений (часто через важкі обставини).

  • умокріти

    1. (діал.) Стати мокрим, промокнути, набрати вологи.

    2. (перен., діал.) Стати в’ялим, млявим, апатичним; втратити енергію.

  • умокрітися

    1. (діал.) Стати мокрим, промокнути, набрати вологи.

    2. (перен., діал.) Змокнути, знемагати від спеки, втомитися.

  • умолити

    1. Благаючи, слізно просити когось про щось, домагатися виконання своєї прохання.

    2. Переконуючи, ублагати когось змінити рішення, відмовитися від чогось.

    3. (застаріле) Отримати щось, домогтися чогось благанням, наполегливими проханнями.

  • умолитися

    1. (рідко) Довести щось до кінця, завершити, закінчити, особливо стосовно якоїсь роботи або процесу.

    2. (діал.) Домовитися, погодитися з кимось про щось.

  • умолот

    1. Дія за значенням дієслова “умолотити” — процес обмолоту зернових культур, відокремлення зерна від колосся та полови.

    2. Кількість зерна, яку отримали в результаті обмолоту за певний період (день, сезон) або з певної площі; намолочене зерно.