Словник Української
1. Переходити з лежачого або сидячого положення у вертикальне; підводитися.
2. Витрачати сили, втомлюватися від тривалої ходи, стояння або іншої фізичної діяльності; стомлюватися.
3. Переставати діяти, працювати через механічне заклинювання або втому матеріалу (про механізми, пристрої).
4. Розміщуватися, бути розташованим уздовж чогось або на якійсь відстані (заст., рідк.).
1. (розм.) Втомлюватися, виснажуватися від тривалої ходи, стояння або фізичної праці; досягати стану крайньої втоми.
2. (перен., розм.) Набридати, наскулювати через надмірне повторення або тривалість; ставати нестерпним.
1. Поставити, розмістити щось у вертикальному положенні, закріпити; встановити.
2. Направити, спрямувати (зір, погляд, об’єктив тощо) на когось або щось.
3. Розташувати, розмістити щось у певному порядку або в призначеному місці.
4. Встановити, запровадити (правила, закони, порядок).
1. Спеціально підготовлена частина конструкції, що вставляється або вмонтовується в основну деталь для зміцнення, з’єднання або декоративного оформлення.
2. У поліграфії та книговиданні: окремий відбиток, ілюстрація, карта тощо, яка вклеюється або вкладається між сторінками видання.
3. У техніці: деталь, елемент або вузол, що монтується всередину або між основними частинами механізму, апарата, електричного кола.
4. У архітектурі та будівництві: вставна частина в конструкції стіни, прорізу, а також декоративна вставка на фасаді.
5. У текстільній справі та одязі: декоративна смуга тканини, мережива, шкіри тощо, вставлена в шов виробу для оздоблення.
1. Стати стійким, постійним, набути визначеної форми або порядку; налагодитися.
2. Постати, виникнути як певний стан, явище або правило; сформуватися.
3. Про погоду: стати сталою, незмінною на якийсь час.
4. Закріпитися, утвердитися в певному становищі, місці, стані (наприклад, про відносини, звичку).
1. Дія за значенням установити (установляти) — монтування, встановлення обладнання, механізмів, приладів тощо на постійне місце для подальшої експлуатації.
2. Сукупність змонтованого та готового до роботи обладнання, технічний комплекс, агрегат або пристрій, що виконує певну функцію (наприклад, холодильна установка, насосна установка).
3. Установа, організація або заклад, що виконують певні суспільні, адміністративні, наукові, освітні або інші функції (наприклад, державна установа, банківська установа).
4. В психології — сформована на основі досвіду та впливу зовнішнього середовища неусвідомлена готовність людини до певної діяльності, сприйняття, поведінки або оцінки.
5. В мистецтві — форма сучасного художнього твору, що є композицією з різноманітних предметів, об’єднаних за певним задумом автора.
1. Такий, що був створений, заснований, започаткований згідно з певними правилами або законами; офіційно закріплений.
2. Такий, що був введений, налагоджений, наведений у дію; наявний, чинний.
3. Такий, що був визначений, призначений, зафіксований (про час, місце, порядок тощо).
4. Такий, що був доведений, виявлений, знайдений у результаті дослідження, перевірки або судового розгляду.
1. Дія за значенням дієслова «установити»; надання чомусь певного статусу, положення, порядку або закріплення чогось у встановленому стані.
2. Процес визначення, обчислення або фіксації чогось (наприклад, фактів, даних, параметрів, причин).
3. Юридичний акт або офіційна дія, спрямована на заснування, утворення, затвердження чогось (наприклад, закону, органу влади, правила).
1. Який стосується встановлення, призначений для встановлення чогось, монтажу.
2. У техніці: такий, що забезпечує кріплення, фіксацію деталей або вузлів (наприклад, установлювальні болти, установлювальні гвинти).