Словник Української Мови
1. Призначений для перемотування утоку (поперечних ниток) з пакувань (бобін, катушок) на робочі утокові шпулі для подальшого використання у ткацькому верстаті.
2. Стосовний до машини або відділу на текстильному підприємстві, де здійснюється цей технологічний процес.
1. (у текстильній промисловості) Створений для одночасної обробки утоку та шпуль, що стосується одночасної роботи з основною та додатковою ниткою у ткацькому чи в’язальному виробництві.
2. (про машини, механізми) Призначений для намотування нитки (пряжі) на шпулі та подальшої роботи з утком (нитною вставкою) у ткацтві.
1. (Про людину) Який зазнав тілесних ушкоджень, побоїв, побитий.
2. (Перен., розм.) Сильно втомлений, знесилений; змучений.
1. (діал.) Насипати, накласти щось сипке (переважно зерно) до певної міри, до позначки, що вказує на обсяг тієї чи іншої мірки (наприклад, до лінії на стінці відра).
2. (перен., рідк.) Наповнити, напхати щось до відповідної міри або до країв.
1. (про тісто, суміш) Набути густої, однорідної консистенції; добре змішатися, перетворитися на тісто.
2. (перен., розм.) Щільно зібратися, згуртуватися в єдину масу; накопичитися у великій кількості.
Процес дії за значенням дієслова “утолочувати” — ущільнення, утрамбовування чогось шляхом удару або тиску.
Застаріла назва процесу товчення, подрібнення чогось у ступі або подібним способом.
У технічній та промисловій термінології — операція обробки матеріалів (наприклад, металу) сильними ударами для надання форми, ущільнення структури або покращення властивостей.
1. Розбивати, подрібнювати щось тверде у ступі або іншим способом, перетворюючи на дрібні частинки або порошок.
2. Перен. Сильно бити, колотити когось; завдавати численних ударів.
1. (про зерно, крупи тощо) Перетворюватися на товчений продукт внаслідок механічного оброблення (толочіння) у ступі.
2. (розм.) Ставати утолоченим, розбитим, роздавленим від удару або тиску.
3. (перен., розм.) Сильно втомлюватися, знесилюватися від важкої праці, тривалого руху.
1. Фізіологічний стан організму, що виникає внаслідок тривалої або інтенсивної діяльності та характеризується відчуттям виснаження, зниженням працездатності та функціональних можливостей.
2. Почуття втомленості, виснаження, що охоплює людину після фізичної, розумової або емоційної напруги.
3. (переносне) Стан байдужості, апатії, втрати інтересу до чогось через надмірність або одноманітність вражень.