Словник Української
1. Складений прикметник, що поєднує значення слів “утилітарний” та “прагматичний” і характеризує щось, орієнтоване виключно на практичну користь, вигоду та досягнення конкретного результату, часто зі зневагою до ідеалістичних, естетичних чи теоретичних аспектів.
2. У філософії та соціальних науках — що стосується підходу або світогляду, в якому критерієм цінності будь-якого явища, ідеї чи дії є їхня практична придатність та корисність для досягнення поставлених цілей.
1. Сфокусований на практичній вигоді та корисності, що характеризується прагматичним підходом, коли головними критеріями є зручність, ефективність і конкретний результат, а не естетичні, теоретичні чи ідеологічні аспекти.
2. (Про мистецтво, дизайн, архітектуру) Створений з чіткою орієнтацією на функціональне призначення та повсякденне використання, де форма цілком підпорядкована утилітарній функції.
1. Відходи, невжиткові або зношені предмети, що підлягають переробці або використанню як вторинна сировина.
2. (переносно) Щось безцінне, низькоякісне, що не має культурної чи мистецької цінності.
1. Спеціалізоване підприємство або пункт, де здійснюється збір, сортування, тимчасове зберігання та первинна обробка вторинної сировини (утилю) для подальшої переробки.
2. (У розмовній мові) Місце, де зосереджено велику кількість старих, зношених або непотрібних речей.
Утильгума — власна назва українського підприємства, що спеціалізується на переробці зношених шин та гумотехнічних відходів у вторинну сировину.
1. Підприємство, яке спеціалізується на промисловій переробці різних видів вторинної сировини (утилю) для її подальшого використання.
2. Розмовна назва заводу з переробки твердих побутових відходів, що передбачає їх сортування та утилізацію.
1. Призначений для утилізації, переробки або вторинного використання; такий, що є відходом, але може бути використаний як сировина.
2. Непридатний для прямого використання за прямим призначенням, відпрацьований, зіпсований; брухт.
3. Перен. Неякісний, низькопробний, безцінний у художньому, ідейному чи моральному плані.
1. Ставати спільним, загальним для суспільства або певної спільноти; переходити у суспільну власність або під суспільний контроль.
2. Набувати суспільного характеру, входити в систему суспільних відносин; ставати предметом або явищем суспільного життя.
Усу-сус — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.
Усу-сус — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на берегах однойменної річки.
Усухом’ятку — прислівник, що означає спосіб дії: дуже тихо, повністю беззвучно, не видаючи жодного шуму (зазвичай про рух, пересування або дії).