drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • утотожнений

    1. Такий, що ототожнений з кимось або чимось, визнаний тотожним, однаковим за суттю, властивостями або функціями.

    2. (У філософії, логіці) Такий, що є предметом ототожнення — встановлення тотожності, повної збіжності понять, явищ або об’єктів.

  • утотожнення

    1. Дія за значенням дієслова “утотожнювати”; встановлення тотожності, повної відповідності між кимось або чимось, сприйняття однієї особи чи явища як іншої.

    2. (У психології) Механізм психологічного захисту або несвідоме наслідування, при якому людина частково або повністю переносить на себе якості, риси, почуття чи моделі поведінки іншої особи чи групи.

    3. (У філософії, логіці) Встановлення тотожності, логічної рівності між поняттями, об’єктами чи судженнями; розглядання їх як однакових за певною ознакою.

  • утотожнити

    1. Встановити повну тотожність, рівність між кимось або чимось; ототожнити.

    2. Визнати когось або щось за те саме, за однакове з кимось або чимось іншим; ототожнити.

    3. (У філософії, логіці) Встановити логічну тотожність між поняттями, судженнями тощо.

  • утілювач

    1. Той, хто втілює, реалізує в житті якісь ідеї, принципи, задуми; носій і виконавець певних ідей.

    2. У культурології та мистецтві: персонаж, образ, який є втіленням, найяскравішим виразом певних якостей, ідей або типових рис.

    3. У техніці та промисловості: пристрій або механізм, призначений для фізичного втілення (матеріалізації) у певній формі чогось абстрактного (наприклад, інформації).

  • утім

    1. Прислівник, що вживається для протиставлення, протилежності або обмеження попереднього висловлювання, відповідає значенням “проте”, “однак”, “втім”.

    2. Уживається для підсумовування, узагальнення сказаного або переходу до головної думки, відповідає значенням “отже”, “таким чином”, “що ж”.

  • утірний

    1. (діал.) Який стосується утірків, пов’язаний з ними; властивий утіркам.

    2. (перен., рідк.) Який має риси, характерні для утірків (зазвичай про людину); такий, що нагадує утірку.

  • утірник

    Утірник — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській територіальній громаді.

  • утіха

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. (рідко, заст.) Те саме, що утіха — дія за значенням дієслова «утішати» або стан за значенням дієслова «утішатися»; втіха, потіха, розрада, задоволення.

  • утіхонька

    Утіхонька — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.

  • утішання

    Утішання — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.