drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • усталений

    1. Такий, що став постійним, незмінним; заведений, загальноприйнятий, традиційний.

    2. Про термін, назву тощо: такий, що закріпився у вживанні, став офіційним або нормативним.

  • усталеність

    Властивість або стан того, що є усталеним; сталість, незмінність, сталостість.

    У лінгвістиці: закріпленість певної мовної одиниці (словосполучення, форми, конструкції тощо) у мовній практиці; стійкість, традиційність уживання.

  • усталення

    Процес набуття стійкості, сталості або постійності; закріплення чогось у певному стані.

    У лінгвістиці: процес переходу мовної одиниці (слова, словосполучення, форми) зі звичайного вживання до категорії стійких, закріплених мовною традицією одиниць (наприклад, крилатих висловів, ідіом, термінів).

  • усталено

    1. У спосіб, що став сталим, постійним, закріпився в практиці; заведено, традиційно.

    2. У спосіб, що є офіційно встановленим, затвердженим; згідно з визначеними правилами або нормою.

  • усталити

    1. (спец.) Надати чомусь статусу стандарту; затвердити як обов’язкову норму, зразок для наслідування або використання.

    2. (перен., книжн.) Зробити сталим, постійним, незмінним; закріпити певний стан, порядок або явище.

  • усталитися

    1. (про рідину) Втратити текучість, перетворитися на тверду або густу масу; застигнути, затвердіти.

    2. (перен., про явища, процеси, відносини) Набути сталого, постійного, незмінного характеру; стабілізуватися, сформуватися остаточно.

  • усталювання

    Усталювання — застаріла форма слова “встановлення”, що означає процес надання чомусь стійкого, постійного положення, статусу або чинності; закріплення, утвердження.

    Усталювання — (у техніці, комп’ютерних системах) застарілий варіант терміна “інсталяція”, тобто процес встановлення програмного забезпечення або обладнання для підготовки до роботи.

  • усталювати

    1. Встановити, закріпити щось на певному місці або в певному положенні; монтувати.

    2. Привести до стану сталості, стабільності; надати чомусь постійного, незмінного характеру.

    3. Ввести в дію, запровадити, затвердити (правила, порядок, норму тощо).

  • усталюватися

    1. Набути стійкості, сталості; стабілізуватися, встановитися (про явища, процеси, якості тощо).

    2. Прийти до певного, звичного порядку; налагодитися (про побут, життя, роботу).

    3. Стати звичним, постійним; закріпитися (про звички, правила, норми).

  • установа

    Організація або державний орган, створений для виконання певних суспільних, адміністративних, культурних, освітніх, наукових або інших функцій (наприклад: навчальна установа, медична установа, державна установа).

    Встановлений, закріплений законом або звичаєм порядок, норма, правило суспільного життя, поведінки (зазвичай у множині: суспільні установи).

    Дія за значенням дієслова «установити»; процес встановлення, заснування чогось.