Значення
-
Дія за значенням дієслова «утверджувати»; надання чомусь офіційного статусу, схвалення, затвердження.
-
Твердження, думка, положення, яке висловлюється як істина або принцип, що не потребує доказів.
-
Процес або результат набуття чимось міцності, стабільності, непохитності; зміцнення.
-
У філософії та логіці — судження, в якому щось стверджується про предмет мислення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. утвердження, р. утвердження, д. утвердженню, з. утвердження, о. утвердженням, м. утвердженні, к. утвердження