Словник Української
1. Створити, заснувати, організувати щось нове (організацію, установу, порядок, правило тощо).
2. Монтувати, налагодити, зібрати та надати працездатності (механізм, пристрій, обладнання).
3. Визначити, виявити, дізнатися щось з певністю (факт, причину, обставини, істину).
4. Призначити, закріпити, законодавчо або адміністративно запровадити (срок, міру, розмір, тариф).
5. У юридичній практиці: довести наявність певних обставин, фактів, визнати їх такими, що мають юридичну силу.
1. Змінити положення тіла з сидячого, лежачого або схиленого на вертикальне; підвестися, піднятися.
2. Перестати лежати в ліжку після сну; прокинутися і встати.
3. Піднятися на боротьбу, виступити проти кого-, чого-небудь; повстати.
4. Виникнути, з’явитися (про почуття, думки, явища природи тощо).
5. Розпочати активну діяльність, рух; рушити.
1. (діал.) Набути сталого, постійного характеру; встановитися, унормуватися (про погоду, температуру повітря тощо).
2. (діал.) Стати міцним, стійким; закріпитися, утвердитися (про ґрунт, дорогу тощо).
3. (діал., перен.) Прийти до ладу, налагодитися; упорядкуватися (про справи, життя).
Обладнаний, оснащений необхідними пристроями, механізмами або інструментами для певної діяльності.
Оздоблений, прикрашений (застаріле або діалектне).
Устаткованість — властивість за значенням дієслова «устаткувати»; стан, коли щось обладнане, оснащене необхідним устаткуванням, приладами або меблями.
Устаткованість — сукупність технічного обладнання, меблів, приладдя тощо, якими щось оснащене; рівень або якість такого оснащення.
Устатковання — сукупність пристроїв, механізмів, інструментів та обладнання, необхідних для виконання певних робіт або функціонування чогось; технічне оснащення.
Устатковання — комплект приладів, апаратури, спорядження для наукових, технічних або побутових цілей.
Устатковина — застаріла назва для організму, який є результатом розвитку заплідненої яйцеклітини (зиготи) на ранніх стадіях; зародок, ембріон.
Устатковина — у біології: залишковий, недоразвитий орган або структура в організмі, що втратила своє основне значення в процесі еволюції; рудимент.
Устатковування — застарілий термін, що означає набір приладів, інструментів, механізмів або обладнання, необхідних для певної діяльності, роботи чи функціонування чогось; технічне оснащення.
Устатковування — (у техніці) сукупність технічних засобів, пристроїв та агрегатів, що становлять комплектне обладнання машини, механізму, установки або виробничої системи.
1. Надавати когось, щось статками, майном; забезпечувати матеріально.
2. Обладнати, оснастити чимось необхідним; устаткувати.
1. (дієслово) Набувати певних властивостей, ознак, ставати спроможним до чогось; формуватися, розвиватися, вироблятися (переважно про здібності, характер, світогляд).
2. (дієслово) Забезпечувати себе необхідними знаряддями, пристроями, механізмами; оснащуватися технічно.