drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • усовіститися

    1. (рідко) Увійти до складу товариства, спілки, організації або стати її членом; приєднатися до спільноти на певних умовах.

    2. (застаріле) Увійти до складу, до числа кого-, чого-небудь; бути прийнятим, включеним кудись.

  • усовіт

    Усовіт — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • усовіщання

    Усовіщання — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, що входить до складу Калуської міської громади.

  • усовіщати

    1. Умовляти, переконувати когось, намагаючись схилити до певної думки, рішення чи вчинку; давати поради або настанови, часто з відтінком наполегливості.

    2. (застаріле) Умовляти, благати, просити когось про щось.

  • усовіщатися

    1. (застаріле) Набувати розуму, мудрості; ставати розсудливішим, досвідченішим.

    2. (застаріле) Роздумувати, обмірковувати щось; приходити до певного розуміння чи висновку після роздумів.

  • усовування

    Усовування — процес або дія за значенням дієслова “усовувати“, тобто всовування, втискання чогось усередину, поміщення в обмежений простір шляхом поштовху або натискання.

    Усовування — у техніці та механіці: введення, установка або фіксація деталі, елемента чи вузла в призначений для нього паз, отвір або корпус шляхом поступального руху.

  • усовувати

    1. (перехідне) Поступово вводити, всовувати щось усередину чогось, зазвичай обережно або непомітно.

    2. (перехідне, переносне) Непомітно, потай включати, додавати щось до тексту, списку, документа тощо.

    3. (неперехідне) Поступово входити, проникати всередину чогось; всовуватися.

  • усовуватися

    1. Втягуватися, ховатися всередину чогось; засовуватися вглиб.

    2. Проникати, потрапляти кудись обережно або непомітно; втискуватися.

  • усокотити

    1. (діал.) Зібрати, згрібаючи, зсуваючи щось сипке (наприклад, зерно, пісок) в одну кучу, купу або в одне місце.

    2. (перен., діал.) Швидко зібрати, захопити собі щось, привласнити.

  • усокотитися

    1. (розм.) Швидко, поспіхом піти або поїхати, втекти звідкись; утекти, утікати.

    2. (перен., розм.) Швидко зникнути, зменшитися, закінчитися (переважно про гроші, ресурси).