Усочитися — діалектний варіант дієслова “увічнитися“, що означає стати вічним, набути ознак безсмертя або нескінченної тривалості; увіковічити себе в пам’яті, славі.
Категорія: У
-
усочування
1. (дія за значенням дієслова «усочувати») Процес або результат уважного, детального сприйняття чогось органами чуття, особливо слуху; старанне вислуховування, вловити слухом.
2. (переносне значення) Глибоке, проникливе розуміння, усвідомлення суті чогось; проникнення в зміст, сприйняття розумом.
-
усочуватися
1. (рідк.) Уважно, пильно прислухатися до чогось, зосередитись на звуках, щоб розібрати їх.
2. (перен.) Уважно, глибоко вникати в суть чогось, старанно розбиратися в явищі, проблемі тощо.
-
успадкований
1. Отриманий від попередніх поколінь у спадок, перейнятий від предків (про майно, титул, зовнішність, властивості, якості тощо).
2. Природжений, властивий від народження внаслідок генетичної передачі (про фізіологічні, біологічні або психічні ознаки).
3. (Перен.) Перейнятий, запозичений від попередників, минулих епох (про ідеї, традиції, культурні чи соціальні явища).
-
успадкованість
1. Властивість організмів передавати свої ознаки та особливості розвитку наступним поколінням за допомогою генів; спадковість.
2. Сукупність генетично обумовлених ознак, властивостей організму, що передаються від предків до нащадків.
3. У статистиці та генетиці — показник, що відображає частку генетичної мінливості у загальній фенотиповій мінливості ознаки в популяції.
-
успадковний
1. Який переходить від попередніх поколінь до наступних за правом спадщини або за законом; такий, що отримується у спадок.
2. Який передається від батьків до дітей на рівні біологічної спадковості; генетичний, спадковий.
3. (У переносному значенні) Який є продовженням, результатом розвитку чогось попереднього; успадкований від минулих епох, поколінь.
-
успадковуваний
1. Такий, що може передаватися від попередніх поколінь до наступних у біологічному, юридичному або соціальному сенсі; спадковий.
2. (У програмуванні та інформатиці) Такий, що стосується властивості об’єкта або класу отримувати (наслідувати) методи та властивості від іншого класу.
-
успадковуваність
1. Властивість організмів передавати свої ознаки та особливості розвитку нащадкам за допомогою генетичних механізмів; спадковість.
2. У генетиці та селекції — частка фенотипової варіації ознаки в популяції, що обумовлена генетичними відмінностями між особниками (зазвичай виражається коефіцієнтом успадковуваності).
3. У ширшому, переносному значенні — властивість певних явищ, традицій, звичаїв або майна переходити від попередників до наступників.
-
успадковування
1. Дія за значенням дієслова “успадковувати“; отримання майна, прав, обов’язків, титулів тощо від померлої особи за законом або заповітом.
2. Біол. Передача та відтворення в наступних поколіннях організмів їхніх морфологічних, фізіологічних та інших особливостей і властивостей за допомогою генетичної інформації.
3. Інформ. Механізм в об’єктно-орієнтованому програмуванні, що дозволяє класу (нащадку) отримувати властивості та функціональність іншого класу (батьківського).
4. Перен. Отримання, засвоєння або продовження певних ідей, традицій, культурних звичаїв, соціальних норм тощо від попередніх поколінь або попередників.
-
успадковувати
1. Отримувати від попередників (родичів, попередніх поколінь) за законом або заповітом майно, титул, права, обов’язки тощо.
2. Отримувати від батьків або предків певні біологічні ознаки, властивості, здібності, схильності тощо.
3. Перен. Приймати, засвоювати від попередників (у культурі, науці, традиції) ідеї, знання, досвід, звичаї.