Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • успадковуватися

    1. Переходити від попередніх поколінь до наступних за правом спадщини (про майно, титули, права).

    2. Отримуватися, передаватися від попередників як невід’ємна властивість, якість або ознака (про фізіологічні, психічні риси, звички, традиції тощо).

    3. У біології: передаватися від батьків до потомства через генетичну інформацію (про ознаки, властивості організмів).

    4. У програмуванні та об’єктно-орієнтованому програмуванні: означати механізм, за яким клас (підклас) може отримувати (перенимати) властивості та методи іншого класу (батьківського класу).

  • успадкування

    1. Дія за значенням дієслова успадкувати; отримання майна, титулу, прав, обов’язків тощо від померлого власника за законом або заповітом.

    2. Біологічна передача генетичної інформації (генів) від батьківських організмів потомству, що зумовлює схожість нащадків із предками.

    3. Перен. Отримання, засвоєння або продовження чогось від попередників (наприклад, культурних традицій, ідей, соціальних явищ).

    4. В об’єктно-орієнтованому програмуванні — механізм, що дозволяє одному класу (нащадку) успадковувати властивості та методи іншого класу (батьківського).

  • успадкувати

    1. Отримати щось від попередніх поколінь, власників або творців за правом спадщини або в силу законної передачі.

    2. Отримати від предків певні біологічні ознаки, властивості, здібності тощо.

    3. Перен. Стати наступником, продовжувачем чи спадкоємцем чогось (наприклад, традицій, ідей, становища).

    4. В об’єктно-орієнтованому програмуванні: отримати властивості та методи від іншого класу (батьківського).

  • успадкуватися

    1. Переходити від попередніх поколінь до наступних у спадщину, ставати успадкованим (про майно, титули, звання тощо).

    2. Переходити від батьків до дітей, передаватися в поколіннях (про фізіологічні, психічні ознаки, властивості характеру, здібності тощо).

    3. Отримувати розвиток, продовження від попередніх етапів, станів; переходити від попередників до наступників (про явища, традиції, ідеї тощо).

  • успівати

    1. Досягати бажаного результату в діяльності, мати успіх у чомусь; вдаватися.

    2. Встигати зробити щось у певний строк, за певний час; справлятися з чимось.

    3. Застаріле: мати змогу, бути в змозі щось зробити.

  • успіватися

    успіватися — (розм.) мати успіх, досягати бажаного результату у своїх діях чи прагненнях; вдаватися.

    успіватися — (заст.) бути вчасним, встигати кудись або щось зробити.

  • успід

    1. Успід — прислівник, що означає напрямок руху або розташування вниз по течії річки, протилежний до “вгору” (вгору за течією).

    2. Успід — прислівник, що вказує на розташування або напрямок у нижній частині чогось, внизу, знизу (наприклад, успід гори, успід яру).

  • усолоджуватися

    1. Відчувати насолоду, задоволення від чого-небудь; з насолодою віддаватися якомусь почуттю, стану, дії.

    2. (у переносному значенні) Занадто багато уваги приділяти чомусь, надмірно захоплюватися чимось, часто з відтінком несхвалення.

  • усолодити

    1. (заст.) Надати чомусь солодкого смаку, зробити солодким; підсолодити.

    2. (перен., заст.) Зробити приємним, доставити насолоду; утішити, потішити.

  • усолодитися

    1. (рідк.) Насолодитися чимось у повній мірі, відчути велике задоволення.

    2. (перен., рідк.) Стати солодким на смак, набути солодкості.