Значення
-
Процес набуття стійкості, сталості або постійності; закріплення чогось у певному стані.
-
У лінгвістиці: процес переходу мовної одиниці (слова, словосполучення, форми) зі звичайного вживання до категорії стійких, закріплених мовною традицією одиниць (наприклад, крилатих висловів, ідіом, термінів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. усталення, р. усталення, д. усталенню, з. усталення, о. усталенням, м. усталенні, к. усталення