1. Процес або результат встановлення загальних властивостей, ознак або закономірностей на основі вивчення окремих фактів, явищ, предметів; підведення конкретних спостережень під загальну категорію, правило або поняття.
2. У логіці та філософії — метод мислення, висновок, у якому від окремих, часткових знань переходять до загальних, а також результат такого процесу — загальне судження, поняття або закон.
3. У мовознавстві — граматичне явище, коли конкретна граматична форма або конструкція втрачає своє первісне, більш вузьке значення і починає виражати більш абстрактне, загальне значення.