Словник Української Мови
1. Який відповідає чиїмсь бажанням, поглядам або інтересам; зручний, прийнятний, вигідний для когось.
2. Який прагне догодити комусь, готовий на поступки задля чиєїсь прихильності; ввічливий, услужливий.
3. Застаріле: який відбувається за згодою сторін; договірний, консенсуальний.
1. Людина, яка прагне догодити комусь, пристосовується до чиїхось інтересів або поглядів, часто з корисливих міркувань; прихибник, послідовник.
2. Заст. Той, хто укладає угоду або договір; договірник.
3. Заст. Той, хто сприяє чомусь, допомагає здійснити щось; сприятливець.
1. Властивий угодникові, характерний для нього; такий, що прагне до компромісів, поступок, часто зраджуючи власні переконання задля власної вигоди або спокою.
2. Підлабузницький, сервілістичний; такий, що виражає підпорядкування, угодовство перед кимось, чимось.
1. Жінка, яка займається угодництвом — політичною діяльністю, що ґрунтується на поступках, компромісах, часто всупереч принципам, заради досягнення власних цілей або збереження статусу.
2. У переносному значенні — жінка, яка діє шляхом угод, пристосування, потурання комусь або чомусь для отримання вигоди.
1. У значенні “будь-як”, “як завгодно”, “як хто хоче”, виражає необмежену можливість вибору або довільність дії, часто вживається з займенниками “що”, “хто”, “який”, “де” тощо (наприклад: “Робіть що угодно”, “Берите скільки угодно”).
2. У значенні “будь-що”, “що завгодно”, вказує на будь-яку річ, предмет або явище без обмежень (наприклад: “Він готовий зробити угодно заради мети”).
Угодованець — історичний термін для позначення учасника Угодовицького руху, прибічника політики компромісу та співпраці з російським урядом у Галичині наприкінці XIX — на початку XX століття.
Угодованець — у широкому сенсі: той, хто схильний до надмірних поступок, компромісів, угодовництва, часто на шкоду принциповим позиціям.
Який стосується угноювання, призначений для угноювання (удобрення) ґрунту.
Угноюваний — дієприкметник пасивного стану від дієслова “угноювати“, що означає оброблений гноєм, збагачений гноєм для підвищення родючості (про ґрунт, землю).
1. (у сільському господарстві) Вносити гній або інші органічні добрива в ґрунт для підвищення його родючості; удобрювати.
2. (переносне значення) Систематично сприяти розвитку, збагаченню чогось, наполегливо працювати над удосконаленням.