Словник Української Мови
1. (про людину або групу) Піддаватися систематичному пригніченню, обмеженню прав та свобод, перебувати в стані підпорядкованості, соціальної або політичної невільності.
2. (переносно, про почуття, думки) Бути пригніченим, стримуваним, не мати можливості вільно виявлятися.
1. Влаштуватися, владнатися де-небудь, знайти собі місце для житла або перебування (часто з відтінком значення влаштуватися міцно, надійно, або ж несхвально — зайняти місце, на яке не маєш права).
2. Про почуття, думки, звичку тощо: міцно закріпитися в свідомості, стати властивим комусь.
3. (У біології) Про організми, переважно паразитичні: вселитися в організм, поселитися в ньому для життя та розмноження.
1. Стан ґрунту, що досягається внаслідок внесення добрив (гною, компосту тощо); родючість, підживленість ґрунту.
2. (Переносно) Високий ступінь розвитку, насиченість чимось корисним або цінним (наприклад, знаннями, культурою).
1. Підготувати ґрунт для посіву або посадки рослин шляхом внесення добрив, переважно органічних (гною, торфу, компосту тощо); збагатити землю поживними речовинами.
2. (У переносному значенні) Сприяти розвитку, поширенню чого-небудь, створити сприятливі умови для появи, існування явищ (зазвичай негативних).
1. (про ґрунт, землю) Насититися добривами, стати родючим внаслідок внесення гною або інших поживних речовин.
2. (переносно, розм.) Набратися сили, здоров’я, тучності; розжиріти, стати гладким від доброго харчування та спокійного життя.
Дійти з кимось згоди, домовитися про щось в результаті обговорення.
Переконати когось, умовити зробити щось, погодитися на щось.
1. Дієслово недоконаного виду до “уговоритися” — домовлятися з кимось про щось, досягати згоди в результаті обговорення.
2. Ставати учасником угоди, домовленості; брати на себе зобов’язання (часто з відтінком значення “умовлятися”, “наважуватися”).