Угнавець — власна назва, що походить від українського діалектного слова “угнавець” (той, хто наздоганяє, переслідувач), яку прийняв як псевдонім український письменник, поет, перекладач і громадський діяч Василь Симоненко (1935-1963).
Категорія: У
-
угнавий
1. Який має здатність швидко та легко засвоювати, опановувати щось; кмітливий, здібний до навчання.
2. Який виявляє кмітливість, зручність у використанні; вдалий, практичний (про виріб, пристрій).
-
угнавіти
1. (рідк.) Надати чомусь, комусь ознак, властивостей, якостей, що відповідають поняттю “гнав”; зробити гнівним, розгніваним, розлюченим.
2. (перен., рідк.) Розпалити, роздразнити, спровокувати сильне почуття або бажання; розпалити пристрасть.
-
угнавітися
1. (рідко) Набути гніву, роздратування; розгніватися, розсердитися.
2. (діал.) Набратися сили, міцності; загартуватися, зміцніти.
-
угнак
Угнак — рідкісне прізвище українського походження, яке може вказувати на предка, що займався випасом худоби або перегоном її на віддалені пасовища (від діалектного «гнати»).
Угнак — історична назва невеликого поселення або хутора на теренах України, що походить від того самого дієслова та вказує на місце, пов’язане з випасом або перегоном худоби.
-
угнати
1. Запрягти коней або іншу тяглову худобу в екіпаж, сани тощо та поїхати, відправитися кудись; також — вести, гнати кудись худобу, стадо.
2. Примусити когось або щось рухатися дуже швидко, наздогнати когось, щось у русі; перегнати.
3. Розм. Швидко їдучи, досягти якогось місця, прибути кудись (часто з відтінком значення подолати значну відстань).
4. Розм., перен. Швидко виконати якусь роботу, зробити щось у короткий термін.
-
угнатися
1. Наздогнати когось, щось, переслідуючи або рухаючись слідом; наздогнати.
2. Перен. Досягти того ж рівня, стану, показників, що й хтось інший або щось інше; випередити у розвитку, русі вперед.
-
угніватися
1. Відчувати гнів, роздратування, обурення; сердитися, лютитися.
2. (переносне значення) Ставати інтенсивнішим, посилюватися (про почуття, стан, явище).
-
угнівити
1. Привести в стан гніву, роздратування або обурення; розгнівати, розлютити.
2. (переносне значення) Викликати відчуття пригніченості, смутку, важких переживань; засмутити, зажурити.
-
угнівитися
1. Впасти в стан глибокого пригнічення, занепаду духу, втратити бадьорість та енергію; засмутитися, зажуритися.
2. (застаріле) Піддатися впливу, дії чогось гнітючого, пригнічувального; потерпіти від чогось.