Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • уговоряти

    1. Переконувати когось у чомусь, доводити свою правоту або правильність своєї думки, часто тривалими або наполегливими міркуваннями.

    2. Умовити, схилити когось до чогось, домовитися з кимсь про щось.

  • уговорятися

    1. Домовлятися, досягати згоди з кимось щодо чогось, обумовлювати умови.

    2. Переконувати когось, схиляти до своєї думки або бажання, умовляти.

  • уговтати

    1. Обережно, з пестощами покласти дитину в ліжко, колискову, загорнути, вкрити.

    2. Заплутати, обдурити когось хитрими мовами, умовити.

    3. Розм. Забруднити, обмазати щось рідким або липким.

  • уговтатися

    1. Довго, старанно або з труднощами вбирати в себе рідину, вологоту (про пористий, сипучий матеріал або ґрунт).

    2. Перен. Глибоко засвоїти, опанувати якісь знання, відчуття, переконання (часто про тривалий або повільний процес).

    3. Розм. Сильно забруднитися, випачкатися чимось рідким або сипучим.

  • уговтування

    1. Дія за значенням дієслова “уговтувати” — процес переконування когось зробити щось, закликання до чогось, умовляння.

    2. Результат такої дії — конкретні слова, аргументи або обіцянки, якими когось умовляють.

  • уговтувати

    1. Доконаний вид дієслова “уговтувати” — переконати когось, умовити, схилити до чогось, змусити погодитися.

    2. (рідко) Заспокоїти, втихомирити когось або щось (наприклад, дитину, біль).

  • уговтуватися

    1. Довгим, наполегливим проханням, умовлянням домогтися чиєїсь згоди на щось, умовити когось.

    2. Заст. Домовитися, умовитися про щось із кимось.

  • угода

    1. Документ, що закріплює досягнуту згоду між сторонами щодо встановлення, зміни або припинення їхніх прав та обов’язків; договір, контракт.

    2. Домовленість, згода, досягнута в результаті обговорення, переговорів.

    3. У міжнародному праві: міжнародний договір, зазвичай незначного політичного значення, що регулює конкретні питання співпраці між державами.

  • угодити

    1. Зробити щось згідно з чиїмись бажаннями, вимогами; задовольнити когось, припасти до вподоби.

    2. Домовитися, досягти згоди в чомусь із кимось; улагодити справу.

    3. (рідк.) Пристосуватися, приноровитися до чого-небудь; вміститися кудись.

  • угодитися

    1. Дійти згоди, домовитися про щось, знайти спільне рішення в результаті обговорення або переговорів.

    2. Погодитися на щось, прийняти запропоновані умови.

    3. (рідк.) Пристосуватися, примиритися з обставинами, знайти спосіб існувати разом.