Значення
-
Людина, яка прагне догодити комусь, пристосовується до чиїхось інтересів або поглядів, часто з корисливих міркувань; прихибник, послідовник.
-
Заст. Той, хто укладає угоду або договір; договірник.
-
Заст. Той, хто сприяє чомусь, допомагає здійснити щось; сприятливець.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. угодник, р. угодника, д. угодникові, з. угодника, о. угодником, м. угодникові, к. угоднику