Який стосується придушення ударів, поштовхів або вібрацій; призначений для поглинання, зменшення або усунення механічних ударних навантажень та їх шкідливих наслідків (наприклад, про удароглушильні пристрої, матеріали або властивості).
Категорія: У
-
удароглушник
Спеціальний пристрій або система, призначені для зменшення або повного придушення ударного шуму, що виникає при механічному впливі на конструкції (наприклад, від ходьби, падіння предметів, роботи обладнання), шляхом віброізоляції та поглинання звукових коливань.
Власна назва конкретного технічного пристрою, продукту або системи для боротьби з ударним шумом.
-
ударостійкий
1. Здатний витримувати сильні механічні удари, поштовхи або вібрації без пошкоджень або зберігаючи працездатність (про матеріали, пристрої, конструкції).
2. У техніці — що має спеціальне захищене виконання для експлуатації в умовах можливих ударних навантажень.
-
ударостійкість
Властивість матеріалу, деталі, конструкції або пристрою протистояти руйнуванню або пошкодженню при механічних ударах, динамічних навантаженнях або вібрації без втрати своїх функціональних якостей.
Стійкість об’єкта (наприклад, електронного приладу, скла, транспортного засобу) до пошкоджень при падінні, зіткненні або інших ударних впливах, що часто є нормованою технічною характеристикою.
-
ударотривкий
1. Такий, що здатний витримувати сильні механічні удари, поштовхи або вібрації без пошкоджень або зберігаючи свою функціональність.
2. У техніці: властивий пристроям, механізмам або матеріалам, спеціально сконструйованим або призначеним для захисту від ударних навантажень.
-
ударування
1. Дія за значенням дієслова «ударувати»; нанесення ударів, биття.
2. У музиці — спосіб звуковидобування на струнних інструментах, при якому смичок робить різкий рух із відскоком від струни.
3. У літературознавстві та віршуванні — розміщення наголосів (ударів) у віршованому рядку; система наголосів у поетичному творі.
-
ударуватися
1. Різко, з силою стикатися з чимось твердим, відчуваючи фізичний вплив; отримувати удар від зіткнення.
2. Перен. Зазнавати невдачі, перешкод у якійсь справі; натикатися на труднощі або відмову.
3. Рідк. Наносити собі удар, битися об щось навмисно (зазвичай у виразах, що передають сильне емоційне переживання, наприклад, ударитися в сльози).
-
ударяння
1. У лінгвістиці: наголошений склад у слові, що виділяється силою вимови.
2. У поетиці: ритмічний наголос у віршованому рядку, що визначає його метр.
-
ударяти
1. Робити різкий, сильний рух чимось, стикаючись з чимось іншим, зазвичай зі звуком або з метою заподіяння ушкодження; бити, вдаряти.
2. Різко та з силою стикатися з чимось, зазнаючи удару; вдарятися.
3. Перен. Раптово та сильно впливати на органи чуття, почуття або розум (про звук, світло, думку тощо).
4. У музиці: робити акцент, наголошувати звук або акорд; також починати грати на музичному інструменті.
5. У спорті: виконувати удар (наприклад, по м’ячу).