Словник Української
1. Різко, з силою стикатися з чимось, наштовхуватися на щось тверде, зазвичай із звуковим ефектом та фізичним відчуттям.
2. Перен. Натрапляти на перешкоди, труднощі або несподівані проблеми в якійсь справі.
3. Розм. Намагатися щось зробити з надмірним завзяттям, віддаватися чомусь безмірно, часто з негативним відтінком.
1. Таке, що має вроджені здібності, талант до чогось; здібне, обдароване.
2. Таке, що має добрі природні якості, властивості; вдале, придатне.
3. Таке, що відзначається влучністю, доречністю; влучне, доречне.
1. Який наносить удар, завдає удару; призначений для удару.
2. Такий, що здійснює основний натиск, головний наступ; основний, головний.
3. У мовознавстві: такий, що стосується наголосу; наголошений.
4. У військовій справі: такий, що входить до складу ударного угруповання, призначений для рішучих наступальних дій.
5. У техніці: такий, що діє внаслідок удару, імпульсу; пов’язаний з ударним механізмом.
1. Той, хто завдає ударів, б’є когось; той, хто наносить удар (у 1, 2 знач.).
2. Робітник, який значно перевищує встановлені норми виробітку, працює з особливою продуктивністю; передовик виробництва (у СРСР).
3. Військовослужбовець ударних частин (напр., штурмових загонів) у деяких арміях.
4. Частка вірша, на яку падає ритмічний наголос; сильний склад у поетичному рядку.
5. Основна деталь ударного механізму вогнепальної зброї, призначена для розбиття капсуля-запалювача пострілу.
6. Музикант, який грає на ударних інструментах.
Ударництво — участь у русі ударників (ударників праці) у СРСР у 1920–1930-х роках, що полягала в перевиконанні виробничих норм та праці на зразкових, “ударних” ділянках з метою підвищення продуктивності.
Ударництво — збірна назва для явищ, пов’язаних із діяльністю ударників (ударних бригад, загонів тощо), їхніми методами праці та організацією.
1. Стосунковий до ударника (особи, яка працює з особливою продуктивністю, перевищує норми виробітку) або ударництва (форми соціалістичного змагання за високі показники у праці).
2. Стосунковий до ударника (бойця спеціального загону, що діє на найважливішій, вирішальній ділянці).
1. Жінка, яка працює на ударній роботі, тобто з високою продуктивністю та ефективністю, перевиконуючи встановлені норми; передовик виробництва (термін, характерний для радянської епохи).
2. Учасниця ударного загону, військового підрозділу, призначеного для швидкого виконання бойового завдання або прориву оборони противника.
3. (переносне значення) Жінка або дівчина, яка активно та енергійно діє в якійсь справі, проявляє ініціативу та рішучість.
1. Фонетична характеристика складу, що полягає у його виділенні в слові за допомогою більшої сили вимови (більшого музичного тону або тривалості).
2. Властивість бути ударним, наголошеним; наявність наголосу на певному складі слова.