drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • утулятися

    1. Щільно загортатися, закутуватися в одяг, ковдру тощо, щоб зігрітися або сховатися від очей.

    2. Ховатися, приховуватися від когось або чогось, закриваючи себе чимось.

    3. Перен. Замикатися в собі, уникати спілкування, ізолюватися від оточення.

  • утупити

    1. (розм.) Зробити тупим, затупити, притупити (ріжучий предмет або інструмент).

    2. (перен., розм.) Позбавити гостроти, виразності, сили (про почуття, розум тощо); притупити.

  • утупитися

    1. Уп’ястися, вп’ястися в когось, вщент, настійливо дивитися на когось або щось, не відводячи погляду.

    2. Завзято, наполегливо зайнятися чимсь, заглибитися в щось.

  • утуплений

    1. (про людину) Який має тупий, обмежений розум; нездатний до глибокого мислення, сприйняття.

    2. (перен., про вираз обличчя, погляд) Який виражає відсутність розуміння, розгубленість або повну інтелектуальну пасивність.

  • утуплювати

    1. Робити тупим, затуплювати, позбавляти гостроти (про ріжучі або колючі предмети).

    2. Переносно: робити менш виразним, інтенсивним або чутливим; притупляти (про почуття, розум тощо).

  • утуплюватися

    1. Ставати тупим, втрачати гостроту (про ріжучі предмети або інструменти).

    2. Перен. Втрачати колишню гостроту, інтенсивність, виразність (про відчуття, розумові здібності тощо).

    3. Розм. Тупіти, ставати менш кмітливим, тямущим; притуплюватися.

  • утухання

    Утухання — процес зменшення інтенсивності, сили або активності чогось; затихання, заспокоєння.

    Утухання — (у техніці) придушення, ослаблення коливань, шуму, вібрації або електричних сигналів за допомогою спеціальних пристроїв або матеріалів.

    Утухання — (переносно) поступове згасання, втрата яскравості (про почуття, явище, процес).

  • утухати

    1. Втрачати силу, інтенсивність, поступово припинятися (про явище, процес, стан); стихати, затихати.

    2. Ставати менш сильним, гострим, болючим (про фізичний біль або почуття).

    3. Розм. Заспокоюватися, переставати хвилюватися, тривожитися.

  • утухатися

    1. (про вогонь, полум’я) поступово припиняти горіти, вгасати, перетворюватись на жар або попіл.

    2. (переносно, про явища, процеси, почуття) поступово слабшати, зменшувати свою інтенсивність, заспокоюватися, стихати.

  • утухнути

    1. (діал.) Повільно та повністю згоріти, перетворитися на попіл (про вогнище, багаття тощо); догоріти, згаснути.

    2. (перен., діал.) Заспокоїтися, вщухнути, припинитися (про шум, суперечку, емоції тощо).