1. Втручатися в справи інших, брати участь у чомусь, зазвичай без запрошення або потреби.
2. (заст.) Торкатися чогось, чіпати руками; порушувати, вдиратися.
Категорія: У
-
утручатися
1. Втручатися в чужі справи, брати участь у тому, що тебе безпосередньо не стосується, часто без прохання чи потреби.
2. Займатися, турбуватися чимось, докладати зусиль для виконання якоїсь справи (застаріле або рідковживане значення).
-
утрушений
1. (про людину) такий, що перебуває в стані збентеження, ніяковості або замішання; збентежений, знічений.
2. (про вираз обличчя, погляд тощо) що виражає збентеження, ніяковість або замішання.
-
утрушування
Утрушування — дія за значенням дієслова “утрушувати“, тобто процес обережного перемішування, перетрушування чогось, часто з метою рівномірного розподілу складових.
Утрушування — у медицині та фармації: технологічна операція змішування сипких лікарських речовин або порошків шляхом багаторазового пересипання їх з однієї ємності в іншу для досягнення однорідності.
-
утрушувати
1. Розмішувати, перемішувати щось сипке або рідке, злегка трусячи або похитуючи посудину.
2. (переносно) Втручатися в щось, впливати на хід справи, на стан когось або чогось (зазвичай з відтінком небажаності цього втручання).
-
утрушуватися
1. (рідк.) Намагатися втрутитися в щось, вмішатися в чужі справи; втручатися.
2. (діал.) Труситися, тремтіти; починати трястися.
-
утрьох
1. У три сторони, на три частини (застосовується для позначення розташування або поділу на три).
2. Утрьох (діал.) — у кількості трьох осіб, разом троє.
-
утрясати
1. Улагоджувати, приводити до належного порядку, домовлятися про щось, узгоджувати (переважно про справи, питання).
2. Робити щось більш стійким, міцним, щільним, збиваючи, утрамбовуючи або трясучи (наприклад, ґрунт, вантаж).
3. Розміщувати, укладати щось компактно, економлячи простір (часто про речі у валізі, скрині).
-
утрясатися
1. Ставати більш рівним, гладким, однорідним; осідати, ущільнюватися після трясіння, перемішування або внаслідок власної ваги (про сипкі тіла, рідини).
2. Перен. Приходити до стану ладу, порядку, стабільності; впорядковуватися, налагоджуватися (про справи, ситуації, стосунки).
3. Розм. Домовлятися, знаходити взаємну згоду щодо чогось; узгоджувати позиції, умови.