Словник Української Мови
1. Який був призначений, поставлений на певну посаду, призначений для виконання певних обов’язків (зазвичай у контексті офіційного призначення кимось).
2. Який був спеціально підготовлений, приготований (про напій, зокрема мед або горілку).
3. У складі терміна “ставлений мед” — мед, отриманий шляхом витримування (вистоювання) у діжках, відстійний, а не перегнаний (центробіжний).
1. Особа, призначена на певну посаду, обрана або висунута кимось, хто має вплив або владу; протеже, підтримуваний кимось високопоставленим.
2. У давнину — посланець, представник, делегований для виконання певних доручень або переговорів.
3. Застаріле значення: той, хто поставлений, призначений для догляду за чимось; наглядач.
1. Жінка, яку хтось висунув, призначив або просунув на певну посаду, становище; кандидатка, висунута кимось для обрання або призначення.
2. У прямому значенні: жінка або дівчина, яку поставили, посадили або розмістили десь (застаріле).
3. У переносному значенні: жінка, яка є прихильницею, послідовницею чи представницею певних поглядів, ідей, течії; та, що стоїть на певних позиціях.
1. Дія за значенням дієслова ставити; розміщення кого-, чого-небудь у певному положенні, місці.
2. Погляд на кого-, що-небудь, оцінка когось, чогось; точка зору.
3. Поведінка, дії по відношенню до кого-, чого-небудь.
4. Взаємозв’язок між ким-, чим-небудь, що виявляється у спільності інтересів, дій, у поглядах; стосунки.
5. У математиці: частка від ділення одного числа на інше; також взаємозв’язок між величинами, що виражається часткою.
1. Розміщувати щось у вертикальному положенні, надавати чомусь стоячої позиції; ставити.
2. Встановлювати, монтувати щось у певному місці; ставити.
3. Влаштовувати, організовувати щось (наприклад, виставу, номер у концерті); ставити.
4. Пропонувати, висувати щось для розгляду, обговорення або виконання (наприклад, завдання, питання, умови); ставити.
5. Призначати на певну посаду, розміщувати десь для виконання обов’язків; ставити.
6. (У сполученнях) Викликати, спричиняти якийсь стан або дію (ставити у скрутне становище, ставити під загрозу).
Тлумачення із “Словника української мови”* СТ А ВМА , присл. У вертикальному , стоячому положенні . Ставма можна шахву [ шафу ] винести (Сл. Гр.); Снопи стоять ставма . @ Став а ти ( ст а ти ) ст а вма – те саме , що На диб и став а ти ( зв о дитися i т. ін. ) ( див . д и би ) . I кінь вороний його ставма ставав , І барсом пораненим раптом стрибав (Рильський, Орл. сім’я , 1955, 159).
1. Історична посада в Україні XVI–XVIII століть: урядник, який відповідав за управління ставком (ставом) — господарським маєтком, часто з рибними ловлями, а також за збір податків з рибальства та млинів на цій території.
2. Власна назва села в Україні, зокрема села Ставник у Львівській області.