ставленик

[stɑʋlɛnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Особа, призначена на певну посаду, обрана або висунута кимось, хто має вплив або владу; протеже, підтримуваний кимось високопоставленим.

  2. У давнину — посланець, представник, делегований для виконання певних доручень або переговорів.

  3. Застаріле значення: той, хто поставлений, призначений для догляду за чимось; наглядач.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ставленик, р. ставленика, д. ставленикові, з. ставленика, о. ставлеником, м. ставленикові, к. ставленику

Більше записів