ставленик

1. Особа, призначена на певну посаду, обрана або висунута кимось, хто має вплив або владу; протеже, підтримуваний кимось високопоставленим.

2. У давнину — посланець, представник, делегований для виконання певних доручень або переговорів.

3. Застаріле значення: той, хто поставлений, призначений для догляду за чимось; наглядач.

Приклади вживання слова

ставленик

Error: no such table: sentences