Словник Української Мови
Розбризкувач — пристрій або механізм, призначений для розбризкування (розпилення, розпорошення) рідини на дрібні частинки; розпилювач, розпорошувач.
Розбризкувач — технічний елемент системи поливу (наприклад, краплинного або дощувального), що формує певний характер розподілу води.
Розбризкувач — деталь у побутових або санітарно-технічних приладах (наприклад, у змішувачі, аерізаторі), що регулює форму потоку води, запобігаючи розбризкуванню.
1. Розкидати, розпорошити бризками, змусити розлетітися краплями (рідину, рідку речовину).
2. Перен. Розпорошити, розкидати у різні боки, згубити розпорошенням (часто про сили, енергію, увагу).
Розлетітися бризками в різні боки, розплескатися (про рідину).
Розсипатися, розпорошитися дрібними частинками (про сипкі речовини, іскри тощо).
Перен. Розповсюдитися, розійтися на дрібні частини, втративши цілісність.
Розбриканий (від дієслова “брикатися”) — такий, що розбрикався, розігнався, набрав швидкості (переважно про коня або іншу тварину).
У переносному значенні: такий, що розходився, розгулявся, набрав сили, енергії (про явище, стан, процес тощо).
1. Розплакатися, почати сильно й голосно плакати (переважно про дітей).
2. Розбурхатися, почати сильно брикатися (про тварин).
розбрині́тися — дієслово, вживане переважно в західних діалектах української мови, що означає: 1. Розм’якнути, розкиснути, втратити форму (про їжу, ґрунт тощо).
розбрині́тися — 2. Перен. стати млявим, апатичним, втратити бадьорість і енергію (про людину).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (заст.) Розбрид, розбридання — стан розпорошеності, розпорошення, розпорошеність; безладдя, розгардіяш.
1. (діал.) Почати бродити, брідити; почати повільно йти, пересуватися з труднощами.
2. (перен., діал.) Розпочати щось робити повільно, без ентузіазму або незграбно; заходитися.
1. Розповідати щось у деталях, детально викладати, розкривати тему або подію.
2. (Розм.) Розголошувати, розносити чутки або інформацію (часто секретну або пліткарську).
1. Розмовляти багато і безладно, говорити нестримно, часто вимовляючи зайве або те, чого не слід було б казати.
2. Розголошувати щось, розповідати багато і необачно, видаючи інформацію, яку краще було б приховати.