Словник Української Мови
Буква
1. Розміщувати, розкладати або розкладати різні предмети в безладі, на відстані один від одного, не зосереджуючи в одному місці.
2. Розганяти, змушувати розбігатися в різні боки (про групу людей, тварин).
3. Розсіювати, розвіювати (наприклад, хмари, туман, запах).
4. Витрачати, марнувати щось (часто майно, гроші, сили) безладно або без розуму.
5. У спорті (розмовне) — здобувати переконливу перемогу над суперником, значно випереджаючи його.
Приклад 1:
Розфурєти — розкидати, розметати. Розчіканий — пошматований.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
3.2–8): «Не час родитись і не час помирати, не час садити і не час виривати посаджене, не час вбивати і не час лікувати, не час руйнувати і не час будувати, не час плакати й не час реготати, не час ридати і не час танцювати, не час розкидати каміння і не час каміння громадити, не час обіймати і не час ухилятися від обіймів, не час шукати і не час губити, не час збирати і не час розкидати, не час дерти і не час зашивати, не час мовчати і не час говорити, не час кохати і не час ненавидіти, не час війні і не час миру!» — що навіть за всієї художньої переконливості прийому викликає відчуття лукавства, прихованої омани, каверзи, вносить присмак порожнього формального виверту. По-третє, що саме по собі є консеквентним, впадає в око невизначеність місця.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
Почали розкидати солому, топтатися по нiй, — нiкого не було. — Що за знак?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”