Словник Української
Жінка, яка бере активну участь у революційній боротьбі, діяльності, спрямованій на корінне, насильницьке перетворення суспільного та політичного ладу.
У переносному значенні: жінка, яка вносить радикальні зміни, робить перелом у якій-небудь галузі знань, мистецтва, техніки тощо; новаторка.
Процес корінних, якісних змін у певній галузі, суспільстві чи сфері діяльності, що ведуть до її радикального перетворення на прогресивних, новаторських засадах.
Набуття чимось революційного, радикально-перетворювального характеру; переведення в стан революційної діяльності або боротьби.
1. Ідеологічна течія або світогляд, що визнає революцію як єдиний або найважливіший спосіб корінного перетворення суспільства, політичного ладу чи соціально-економічних відносин; прихильність до революційних методів боротьби.
2. Сукупність ідей, принципів та практичної діяльності, спрямованих на підготовку та здійснення соціальної чи політичної революції.
Якість, стан або властивість об’єкта (суспільства, галузі, технології, свідомості), що зазнав корінних, радикальних змін, аналогічних за масштабом або характером до революції; перетворений революційним шляхом.
Про людину, групу або організацію: такий, що перейнявся революційними ідеями, методами боротьби або способом мислення; налаштований на здійснення революції.
У переносному значенні: такий, що зазнав повного оновлення, різкої та ґрунтовної зміни, що призвело до якісно нового стану.
Процес корінного перетворення, радикальної зміни або суттєвого оновлення чого-небудь (суспільства, технологій, галузі знань, методів діяльності тощо), що призводить до якісно нового стану.
Набуття революційного, радикально-перетворювального характеру; перетворення на щось революційне.
1. Корінним чином змінити, перетворити щось, запровадивши принципово нові, прогресивні ідеї, методи або технології, що призводить до різкого стрибка в розвитку.
2. Підняти на боротьбу, спрямувати на здійснення революції, надати революційного характеру.
1. Зазнавати корінних, якісних змін, перетворюватися внаслідок революційного процесу; ставати революційним.
2. (перен.) Зазнавати радикальних змін, перебудови, переходити на принципово новий рівень розвитку (про галузі знання, технології, суспільні інститути тощо).
1. Який здійснює революціонізацію, радикально перетворює, оновлює щось, вносить корінні зміни в певну галузь, суспільство, науку тощо.
2. (У філософії, політології) Пов’язаний з ідеями або діями, спрямованими на підготовку та здійснення соціальної чи політичної революції.
1. Корінна, різка переломна зміна в розвитку суспільства, що призводить до ліквідації старого ладу й утвердження нового; також глибокі якісні зміни в будь-якій галузі знання, техніки, культури.
2. Раптова, насильницька зміна існуючого державного та суспільного ладу, здійснена народними масами або певними політичними силами.
3. Період такого корінного перевороту в суспільстві, що супроводжується збройною боротьбою за владу.
4. (перен.) Різкий переворот, радикальна зміна в чому-небудь (наприклад, у поглядах, способі життя).
1. Який стосується регенерації, тобто відновлення втрачених або пошкоджених частин організму живими тканинами.
2. Який має властивість відновлюватися, знову утворюватися після руйнування або втрати.
3. (У техніці) Пов’язаний з регенерацією, тобто відновленням вихідних властивостей матеріалів, енергії або сигналів шляхом обробки або зворотного зв’язку.