drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • розгарячуватися

    1. Ставати гарячим, нагріватися до високої температури; розпекатися.

    2. (Переносно) Приходити в сильне збудження, запалюватися від якогось почуття (зазвичай гніву, пристрасті, запалу); розпалюватися.

  • розгасати

    1. Втрачати силу, інтенсивність, яскравість; поступово слабшати, зникати (про світло, вогонь, полум’я тощо).

    2. Перен. Поступово втрачати життєву енергію, активність, силу почуттів; завмирати, згасати.

    3. Перен. Ставати менш помітним, виразним; поступово зникати (про звук, колір, спогади тощо).

  • розгасатися

    Втрачати силу, інтенсивність, яскравість; поступово слабшати, зникати (про почуття, явище, стан тощо).

    Поступово припиняти горіння, вщухати (про вогонь, полум’я, світло).

  • розгаслий

    Який перестав горіти, світитися або випромінювати вогонь, полум’я, світло.

    Який втратив силу, інтенсивність, активність; завмерлий, затихлий.

    Про вулкан: який припинив вулканічну діяльність і не вивергається.

  • розгаснути

    1. Втратити силу, яскравість, інтенсивність; поступово припинитися, зникнути (про почуття, явище, стан).

    2. Перестати горіти, світитися; згаснути (про вогонь, світло).

    3. Перен. Втратити життєву енергію, бажання щось робити; стати млявим, апатичним.

  • розгасти

    1. (дієслово, розмовне) Розповсюдити, поширити інформацію, новину, чутку, часто швидко та серед широкого кола людей.

    2. (дієслово, розмовне) Роздати, розподілити щось серед багатьох осіб, часто безкоштовно або у великій кількості.

  • розґвалтуватися

    1. (про тварину, перев. про кобилу) вступити в період статевого збудження, почати просити самця.

    2. (перен., розм., про людину) стати дуже збудженим, несамовитим, нестримним у проявах емоцій (перев. радості, гніву).

  • розгвинтити

    1. Розібрати, послабити або зняти, відкручуючи гвинти.

    2. Переносно: послабити, зменшити напруженість, дисципліну, контроль або інтенсивність чогось.

  • розглагольствування

    1. Довге, пусте, багатослівне мовлення, часто з претензією на красномовство; пустопорожні, несуттєві розмови.

    2. (заст.) Риторичне, ораторське виголошування; промова, виступ.

  • розглагольствувати

    1. Говорити багато, довго та часто беззмістовно, пафосно або повчально; розводити пусті міркування.

    2. Розповідати щось у деталях, часто надто докладно або з зайвим ентузіазмом.