drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • розбушовувати

    1. (розм.) Розбурхувати, розворушувати, викликати активність, рух, метушню серед когось або чогось.

    2. (перен.) Розпалювати, посилювати, доводити до високого ступеня напруження, інтенсивності (про почуття, явища тощо).

  • розбушовуватися

    1. Ставати бушуючим, посилюватися, набирати сили (про стихійні явища, почуття тощо).

    2. Розходитися, ставати нестримним, шаленим; розлютитися, розлютуватися.

  • розбушувати

    1. (розм.) Почати бушувати, розлютитися, розгніватися; виявити сильне обурення або запал.

    2. (перен.) Розгорітися, початися з великою силою (про стихійні явища, почуття тощо).

  • розбушуватися

    1. Розгорітися, розпалитися (про вогонь, пожежу); почати сильно горіти, палати.

    2. Перен. Розлютитися, розлютуватися; виявити сильний гнів, запал, лють.

    3. Перен. Розігратися, початися з великою силою, інтенсивністю (про стихійні явища, війну, епідемію тощо).

    4. Розк. Розгулятися, пуститися в розгул, веселощі.

  • розбуялий

    1. Який сильно розрісся, розквітнув, набрав сили (про рослини).

    2. Який став дуже активним, зухвалим, нестримним; розгульний.

  • розбуянитися

    1. Розгулятися, розігратися, розходитися (про стихійні явища, почуття тощо).

    2. Розгорітися, посилитися, набрати сили (про рослини, часто бур’яни).

    3. Перен. Стати зухвалим, нахабним, розгульним; розбушуватися (про людину, групу людей).

  • розбуятися

    1. Розростися, сильно розвинутися (про рослини, зокрема бур’яни).

    2. Розгорнутися, посилитися, набрати сили (про явища, почуття, стани).

    3. Розгулятися, розходитися, почати вести себе розв’язно, зухвало.

  • розвага

    1. Дія за значенням дієслова «розважати»; проведення часу в приємний спосіб для відпочинку, підняття настрою, отримання задоволення.

    2. Те, що розважає, служить для приємного проведення часу; забавка, розривка.

    3. Заст. Відволікання уваги від чого-небудь; перерва в якійсь діяльності.

  • розважальний

    1. Призначений для розваги, задоволення, відпочинку; що розважає, тішить.

    2. Стосунки до розваг, що має легкий, невимушений характер, не пов’язаний з серйозною працею чи навчанням.

  • розважальник

    Особа, яка професійно займається організацією або проведенням розваг, розважальних заходів; той, хто розважає публіку.

    Застаріле значення: той, хто надає комусь розраду, втіху; утішитель.