розпалитися

[rozpɑlɪtɪsjɑ] Дієслово

Буква:Р

Значення

(про вогонь, полум’я) Розгорітися сильно, інтенсивно; набути великої сили та жаркості.
(перен., про почуття, стан, процес) Розгорітися, посилитися, набути великої сили, напруженості або запальності (про пристрасть, сварку, дискусію тощо).
(розм., про людину) Сильно розгніватися, розлютитися; захопитися чимось до крайності.
(заст. та діал.) Розігрітися від руху, фізичної праці; розгорітися (про обличчя).

Граматичні форми:

я розпалюся, ти розпалишся, він розпалиться, ми розпалимося, ви розпалитеся, вони розпаляться

— Ну, та я не послухав… Хай засідають. Хіба що ззаду чим ударять та памороки заб’ють. Ну, тоді їхня взяла. А як спереду, то хтось з нас живий не буде… Я так добрий, а як розпалюсь, то вже хай бережуться…

— Василь Симоненко
“Канцкриса” била на машині повістки, а Ніна надписувала їх своїм не дуже виробленим, п’ятнадцятилітнім письмом. В кімнаті було тепло, низенька груба (“буржуйка”) розпалилася на червоно. А при ній так гарно було мріяти про минуле. Про дитячі роки з пухкими котлетами й золотими пиріжками, про вередливо недопите молоко, про нез’їджені зупи і сало, відтяте від шинки. Тепер було інакше: щоденний пшоняний куліш і брудна юшка, яка чомусь зветься кавою.

— Олена Теліга