1. Ставати зухвалим, нахабним, зарозумілим; набиратися зухвалості, втрачати почуття міри в поведінці чи висловлюваннях.
2. Розгулюватися, розходитися (про почуття, стан тощо); набирати сили, інтенсивності.
Категорія: Р
-
роззява
1. Розмовне, зневажливе позначення недоладної, неуважної, незграбної людини, яка легко потрапляє в неприємності через власну неуважність або простодушність.
2. Розкрита, відкрита паща (паща) тварини, зокрема риби.
3. Заст. або діал. Великий, нерозумно відкритий рот; також про широкий отвір, прірву.
-
роззявина
1. Великий, надмірно відкритий рот; також образливо про людину, яка часто тримає рот відкритим або говорить нерозумні речі.
2. Широкий отвір, прірва, велика щілина в землі, скелі тощо.
3. Переносно: велика, помітна прогалина, недолік у чомусь (наприклад, у знаннях, текстові).
-
роззявити
1. Розкрити, розтулити (рот, дзьоб, пащу тощо) широко, часто від здивування, страху або передчасно.
2. Розкрити, розтулити щось, що закривало отвір або було зімкнуте (наприклад, віко, двері, вікно).
3. Розкрити, відкрити щось необережно або необачно, залишивши незахищеним, доступним (часто з негативним відтінком).
-
роззявитися
1. Розкрити рота, широко відкрити губи (від здивування, несподіванки, передчасної реакції тощо).
2. Перен., розм. Необачно, через неуважність проговоритися, виказати щось; зробити помилку через неуважність або недбалість.
-
роззявкуватий
Який має звичку роззявляти рота, часто дивитися з роззявленим ротом; незграбний, неспостережливий.
-
роззявлений
1. Який має роззявлений (відкритий, розкритий) рот, звичайно від подиву, нерозуміння, безглуздої уваги; також про вираз обличчя з таким ротом.
2. Перен. Неуважний, неспостережливий, легковажний; такий, що все пропускає повз себе, не помічає.
-
роззявляка
1. Розмовне, зневажливе позначення людини, яка часто тримає рот відкритим або не вміє тримати його закритим; також про того, хто виглядає недоумкуватим.
2. Переносно: про людину, яка через неуважність, легковажність або необізнаність не помічає очевидного, пропускає важливе, робить грубі помилки.
-
розіграність
1. (у спорті, особливо в командних іграх) Відпрацьованість, злагодженість дій команди або окремих гравців у процесі гри, що досягається тренуваннями та спільною практикою; рівень взаєморозуміння та координації на полі.
2. (переносно) Відпрацьованість, чіткість і злагодженість будь-яких спільних дій або процесів, що виконуються групою людей.
-
розіграти
1. Розподілити між учасниками щось, що виграно, отримано або призначено для спільного використання (гроші, призи, майно тощо).
2. У картярських та азартних іграх — провести гру до кінця, визначивши переможця; також взагалі провести якусь гру, змагання.
3. Розігрувати когось, жартома обдурити, ввести в оману з метою посмішити; інсценувати якусь ситуацію як жарт.
4. У музиці — виконати музичний твір на інструменті; також ретельно впрактикувати, відрепетувати музичний твір.
5. У театрі, кіно — виконати роль, поставити виставу; зіграти якусь сцену, епізод.
6. Розв’язати, вирішити якусь складну справу, ситуацію хитрістю або майстерними діями (розмовне).