роззява

1. Розмовне, зневажливе позначення недоладної, неуважної, незграбної людини, яка легко потрапляє в неприємності через власну неуважність або простодушність.

2. Розкрита, відкрита паща (паща) тварини, зокрема риби.

3. Заст. або діал. Великий, нерозумно відкритий рот; також про широкий отвір, прірву.

Приклади:

Приклад 1:
— якийсь роззява лишив на ньому мотузяну драбину, я (старий альпініст) без особливих проблем, але з ризиком для здоров’я чи принаймні життя, заліз у Респондентові апарта­ менти. Наслідком обслідування Респондентових речей мені вдалося запопасти його (Респондента) записник — на перший погляд, звичайний блокнот кишенькового формату в палітурці, обтягнутій темно-брунатним замінником шкіри, папір усередині пігментовано під перґамент, на палітурці надпис «Diary» (золоте тиснення).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
— І — Вовк Ягнятко задавив… Нащо йому про теє знати, Що, може, плаче бідна Та побивається, як рибонька об лід: Він Вовк, він пан… йому не слід… 1854 Гава і Лисиця Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була. От узяла та й полетіла, Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку: Усе було, ще ковбаси не їла.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 3:
От роззява! Усєм би ти мастак бил, єслi б только не так панькався з бабами.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”