1. Розгорнути, розкрити щось закутане, загорнуте, звільнити від покривала, обгортки.
2. Перен. Звільнити від чогось гнітючого, обтяжливого, що стримує; розкріпачити, розкувати.
Категорія: Р
-
розкутатися
1. Розгорнути, розкрутити те, чим було обмотане, закутане; звільнитися від чогось, що обвивало, закривало.
2. Перен. Стати активнішим, рухливішим, звільнитися від внутрішніх обмежень, нерішучості; розговоритися, розбалакатися.
3. Розг. Роздягтися, зняти з себе зайвий одяг, теплу верхню одежу.
-
розкути
1. Зняти кайдани, пута або інші металеві окови з когось; звільнити від кайданів.
2. Переносно: позбавити чогось, що стримує, сковує дії, почуття, волю; дати свободу, розкріпачити.
-
розкутий
1. Який не має кайданів, пут, не закутий; звільнений від них.
2. Переносно: вільний від обмежень, гнітливих умов; той, що виявив свою силу, здібності, розкрився повною мірою.
3. У значенні власної назви: прізвисько українського гетьмана Івана Виговського (близько 1608–1664).
-
розкутися
1. Позбутися кайданів, наручників або інших пристосувань, що сковують рухи; звільнитися від фізичних оков.
2. Переносно: звільнитися від чогось гнітючого, що обмежує внутрішню чи зовнішню свободу, почувати себе розкуто, розслабитися (про людину, її поведінку, манеру спілкування).
-
розкутість
1. Властивість за значенням прикметника “розкутий”; стан, коли щось або хтось звільнений від пут, обмежень, засобів стримування; свобода дій, рухів, прояву.
2. Переносно: відкритість, невимушеність, відсутність внутрішніх комплексів або зовнішніх обмежень у поведінці, спілкуванні, самовираженні.
-
розкуття
1. Місце, де сходяться кілька вулиць або доріг; перехрестя, роздоріжжя.
2. Розгалуження, роздвоєння чогось (наприклад, річки, стовбура дерева).
3. Переносно: момент вибору, переломний момент у житті, діяльності тощо.
-
розкутувати
1. Розгортати, розкручувати щось закручене, згорнуте або закутане; звільняти від покривала, обгортки.
2. Перен. Розкривати, виявляти щось приховане, неочевидне; детально досліджувати та пояснювати складну ідею, проблему або явище.
-
розкутуватися
1. (розм.) Звільнятися від кутів, від того, що стримує, зв’язує; ставати вільнішим, розкутим.
2. (перен.) Ставати сміливішим, розкутішим у поведінці, висловлюваннях; позбавлятися внутрішніх застережень.
-
розкучерявитися
Розпатлатися, стати кучерявим, з кучерями.
Розпушитися, набути більш об’ємного, кучерявого вигляду (про волосся, хутро тощо).
Перен. Розсердитися, роздратуватися, втратити самовладання.