Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням прикметника “розкутий”; стан, коли щось або хтось звільнений від пут, обмежень, засобів стримування; свобода дій, рухів, прояву.
2. Переносно: відкритість, невимушеність, відсутність внутрішніх комплексів або зовнішніх обмежень у поведінці, спілкуванні, самовираженні.
Приклад 1:
Пригадую концерт хору Роберта Шоу із США в Жовтневому палаці — на нас величезне враження справила майстерність і розкутість виконання, широта мистецького діапазону, особливо полонили — на все життя — негритянські спіричуелс. Десь на початку 70-х років були на виставі московського театру, у приміщенні франківців.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”