Словник Української Мови
1. Музичний термін, що позначає звук, підвищений на два дієзи (на цілий тон) відносно основної ноти; позначення такого звуку знаком 𝄪.
2. Рідкісне прізвисько або псевдонім, що може вживатися в значенні “подвійна гострота” або “подвійне підвищення” у переносному сенсі.
1. (у фонетиці) Слабкий, ненаголошений звук, особливо голосний, що вимовляється менш чітко та з меншою тривалістю порівняно з наголошеним; звук, що зазнав редукції.
2. (у лінгвістиці) Скорочений, скорочена форма слова або морфеми, що утворилася внаслідок випадання звуків (наприклад, “здрастуй” з “здравствуй”).
3. (у хімії, біохімії) Про атом, молекулу або іон, що зазнав відновлення, тобто приєднав електрони або знизив свій ступінь окиснення.
1. (лінгв.) Властивість звуків мови, зокрема голосних, втрачати свою повноту та чіткість у ненаголошених складах, що проявляється у зменшенні тривалості, зміні якості або повному випаданні.
2. (фон.) Стан звука (переважно голосного), що реалізується в слабкій, ненаголошеній позиції, наприклад, вимовляння звука [о] як [а] або звука [и] як [е].
3. (загальне) Зменшення, ослаблення, скорочення певних характеристик явища чи процесу.
1. (у лінгвістиці) такий, що стосується редукції (зменшення тривалості, сили звука, повноти артикуляції) або утворений внаслідок неї; ослаблений.
2. (у техніці, хімії) такий, що має здатність відбирати кисень, зменшувати ступінь окиснення; відновний.
1. У фонетиці — якість голосного звука, що характеризується меншою тривалістю та чіткістю артикуляції порівняно з повноголосними звуками, що виникає в ненаголошених складах.
2. У мовознавстві — властивість мовної одиниці (звука, форми) бути редукованою, тобто ослабленою, скороченою або спрощеною за певних умов.
Редуксьон — власна назва мережі українських супермаркетів електроніки та побутової техніки.
Редуктаза — фермент класу оксидоредуктаз, який каталізує реакції відновлення (приєднання електронів та протонів) органічних або неорганічних сполук, часто з використанням НАДФН або НАДН як донора електронів.
Редуктаза — загальна назва ряду специфічних ферментів, що входять до назви за типом субстрату (наприклад, рибонуклеотид-редуктаза, нітрат-редуктаза, 5α-редуктаза).
1. Стосовний до редуктази, властивий їй або пов’язаний з нею.
2. Призначений для визначення активності редуктази або містить її, як у випадку з тест-системами чи реактивами.
1. (у філософії, науці) Такий, що зводить складне явище, процес або систему до простіших складових, компонентів або принципів; такий, що пояснює явища вищого рівня через закони та поняття, властиві нижчому рівню.
2. (у мистецтві, дизайні) Такий, що ґрунтується на мінімалізмі, спрощенні форми, відмові від надмірних деталей; зведений до найважливіших, базових елементів.
3. (загальновживане) Спрощений, спростовуючий, що веде до втрати важливих якостей або аспектів при спробі зведення до простої схеми.
1. (у філософії, методології) Властивість або принцип пояснення складних явищ, систем або процесів шляхом зведення їх до більш простих, елементарних складових або до законів іншої, зазвичай фундаментальнішої, галузі знання.
2. (у мистецтві, дизайні) Тенденція до спрощення форми, мінімалізму, використання обмежених засобів виразності для досягнення художнього ефекту.
3. (загальне) Схильність до надмірного спрощення, зведення багатогранного явища до однієї, часто вузької, причини або характеристики, що може призводити до втрати суттєвих деталей та спотворення суті.