Редуктоізомераза — фермент класу ізомераз, який каталізує одночасну ізомеризацію та відновлення (редукцію) певних органічних сполук, зокрема беручи участь у метаболізмі вуглеводів, наприклад, у перетворенні кетоз в альдози.
Категорія: Р
-
редуктометрія
1. Метод аналізу речовин, заснований на вимірюванні зміни об’єму газу, що виділяється або поглинається внаслідок хімічної реакції.
2. Розділ аналітичної хімії, що вивчає та використовує методи кількісного визначення речовин на основі вимірювання об’єму газу, що бере участь у реакції відновлення.
-
редуктон
1. Власна назва українського інтернет-видання, заснованого 2017 року, яке спеціалізується на аналітичних матеріалах, журналістських розслідуваннях та новинах, зокрема у сфері політики, економіки та безпеки.
2. (рідк.) У техніці — пристрій або компонент, призначений для зниження (редукування) якихось параметрів, наприклад, тиску, швидкості, напруги.
-
редуктонат
1. (хімія) Органічна сполука, що містить групу –CH(OH)–, яка утворюється при відновленні кетонів або альдегідів.
2. (техніка) Рідка суміш, що використовується в системах опалення та охолодження як антикорозійний та захисний засіб для металевих елементів (зокрема, для запобігання утворенню накипу та іржі).
-
редуктор
1. Механізм, що входить до складу приводів машин і служить для зменшення кутових швидкостей обертання та збільшення обертового моменту; зубчаста або черв’ячна передача, що забезпечує таке зменшення.
2. Пристрій для зниження тиску стисненого газу (повітря, пари тощо) і автоматичного підтримання його на заданому рівні.
3. Хімічний апарат для відновлення (редукування) металу з його сполук.
-
редукторний
Який стосується редуктора (пристрою для зниження обертів або зміни напряму передачі обертового руху в механізмах).
Який стосується редукції (зменшення, спрощення) у технічних, лінгвістичних або інших процесах.
-
редукувальний
1. Який стосується редукції, призначений для редукції; такий, що зменшує, послаблює або спрощує щось.
2. У техніці, хімії, фізиці: такий, що виконує операцію зменшення, зниження або перетворення до простішої форми (наприклад, редукувальний клапан, редукувальний поділ).
3. У мовознавстві: такий, що стосується редукції звуків (послаблення або зникнення звуків у мовленні); ослаблений (про звук, голосний).
-
редукування
1. (лінгв.) Зміна або послаблення звуків у мові, особливо голосних у ненаголошених складах, що призводить до зменшення чіткості артикуляції або втрати звука.
2. (біол.) Процес зменшення, спрощення чи дегенерації органів, тканин або функцій організму в процесі еволюції.
3. (філос., лог.) Методологічний принцип зведення складних явищ, процесів або понять до більш простих, елементарних форм або до явищ іншої природи для пояснення.
4. (хім., техн.) Процес відновлення, тобто віднімання кисню або приєднання водню до речовини; зменшення валентності хімічного елемента.
5. (матем.) Перетворення, спрямоване на спрощення виразу, системи рівнянь, матриці тощо шляхом зменшення кількості їхніх елементів або параметрів.
-
редукувати
1. Зменшувати, скорочувати кількість, обсяг, розмір чогось; робити меншим, простішим.
2. У лінгвістиці: послаблювати або втрачати звук (голосний) у ненаголошеній позиції, часто зі зміною його якості або повним випаданням.
3. У хімії: відновлювати, тобто відбирати кисень або додавати водень до речовини; знижувати ступінь окиснення елемента.
4. У техніці та технології: зменшувати складність, розміри або кількість деталей у механізмі, системі чи процесі.
5. У математиці: спрощувати вираз, рівняння або задачу, зводячи їх до простішого або зручнішого вигляду.
6. У мистецтві: спрощувати форму, зводити зображення до головних, найважливіших елементів.
-
редукуватися
1. Зменшуватися в кількості, обсязі, інтенсивності; скорочуватися, спрощуватися.
2. У лінгвістиці: втрачати звук або склад у вимові, особливо про голосні в ненаголошених складах; спрощуватися в звуковому складі.
3. У хімії: змінюватися внаслідок реакції відновлення, приєднуючи водень або втрачаючи кисень.
4. У техніці та технологіях: зменшуватися за розмірами або складністю; спрощувати конструкцію.