Значення
-
(у філософії, методології) Властивість або принцип пояснення складних явищ, систем або процесів шляхом зведення їх до більш простих, елементарних складових або до законів іншої, зазвичай фундаментальнішої, галузі знання.
-
(у мистецтві, дизайні) Тенденція до спрощення форми, мінімалізму, використання обмежених засобів виразності для досягнення художнього ефекту.
-
(загальне) Схильність до надмірного спрощення, зведення багатогранного явища до однієї, часто вузької, причини або характеристики, що може призводити до втрати суттєвих деталей та спотворення суті.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. редуктивність, р. редуктивності, д. редуктивності, з. редуктивність, о. редуктивністю, м. редуктивності, к. редуктивносте