Значення
-
(лінгв.) Властивість звуків мови, зокрема голосних, втрачати свою повноту та чіткість у ненаголошених складах, що проявляється у зменшенні тривалості, зміні якості або повному випаданні.
-
(фон.) Стан звука (переважно голосного), що реалізується в слабкій, ненаголошеній позиції, наприклад, вимовляння звука [о] як [а] або звука [и] як [е].
-
(загальне) Зменшення, ослаблення, скорочення певних характеристик явища чи процесу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. редукованість, р. редукованості, д. редукованості, з. редукованість, о. редукованістю, м. редукованості, к. редукованосте