Значення
-
У фонетиці — якість голосного звука, що характеризується меншою тривалістю та чіткістю артикуляції порівняно з повноголосними звуками, що виникає в ненаголошених складах.
-
У мовознавстві — властивість мовної одиниці (звука, форми) бути редукованою, тобто ослабленою, скороченою або спрощеною за певних умов.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. редуковність, р. редуковності, д. редуковності, з. редуковність, о. редуковністю, м. редуковності, к. редуковносте