1. У фонетиці — якість голосного звука, що характеризується меншою тривалістю та чіткістю артикуляції порівняно з повноголосними звуками, що виникає в ненаголошених складах.
2. У мовознавстві — властивість мовної одиниці (звука, форми) бути редукованою, тобто ослабленою, скороченою або спрощеною за певних умов.