Словник Української
1. Стосовний до ремісництва, пов’язаний із ручною виробничою діяльністю майстра-ремісника.
2. Стосовний до ремісників, що належить їм або складається з них (наприклад, про об’єднання, цех).
3. Переносно: який не має творчого, художнього початку, виконаний без вигадки, шаблонно, технічно вправно, але поверхнево.
1. Заняття ремеслом, професійна діяльність ремісника.
2. (перен., заст.) Дрібна, рутинна робота, що вимагає більше технічної майстерності, ніж творчого задуму; ремісницький підхід у будь-якій справі.
1. Займатися ремеслом, працювати ремісником.
2. (Переносно) Робити щось неуміло, кепсько, на рівні недосвідченого ремісника; майструвати.
1. Займатися ремеслом, працювати ремісником.
2. (У переносному значенні) Робити щось недбало, кепсько, аматорсько; копирсатися.
1. Заняття ремеслом; сукупність професій, пов’язаних із ручним виробництвом товарів, що зазвичай потребує навичок та спеціальних знань.
2. Історично — соціально-економічний устрій, заснований на дрібному товарному виробництві, характерний для міст середньовіччя та раннього нового часу, що ґрунтувався на праці самостійних майстрів-ремісників, об’єднаних у цехи.
3. Переносно — висока майстерність, вміння, професіоналізм у будь-якій галузі діяльності.
1. Стосовний до ремесла, пов’язаний із ручною виробничою працею майстра-ремісника.
2. Характерний для ремісника, властивий йому.
3. Який не має творчої самостійності, шаблонний, технічно майстерний, але неглибокий (перен.).
1. Пов’язаний з дрібним ручним виробництвом, що поєднує риси ремесла (висококваліфікована ручна праця окремого майстра) та кустарництва (дрібне товарне виробництво, часто селянське або побутове).
2. Характерний для дрібних виробників (ремісників і кустарів), які працюють на власному або орендованому обладнанні, часто в домашніх умовах або невеликих майстернях.