Древослів

Словник Української Мови

ремісниця

[rɛmisnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Жінка, яка займається ремеслом; майстриня, що володіє певним ручним виробничим умінням.

  2. (переносно) Жінка, яка виконує свою роботу дуже вміло, майстерно, з великою ретельністю.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ремісниця, р. ремісниці, д. ремісниці, з. ремісницю, о. ремісницею, м. ремісниці, к. реміснице

Більше записів