Категорія: Р

1. Властивість або діяльність, спрямована на руйнування, знищення чогось; деструктивність.

2. (У переносному значенні) Шкідливий вплив, який призводить до розпаду, занепаду моральних, соціальних або духовних цінностей.

Руїєвит — мінерал класу сульфатів, гідратований сульфат алюмінію та заліза, який утворюється в зоні окиснення родовищ колчедану. Названий на честь французького мінералога Армана Руїє (Armand Ruїer).

1. Руїна — власна назва історичного періоду в Україні (друга половина XVII століття), що характеризується політичною кризою, громадянською війною та роздробленістю держави після смерті гетьмана Богдана Хмельницького.

2. Руїна — власна назва конкретної історичної доби, що охоплює час правління гетьманів Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, Івана Брюховецького та інших, коли Гетьманщина зазнала внутрішніх міжусобиць та зовнішнього втручання сусідніх держав.

3. Руїна — термін у вітчизняній історіографії, яким прийнято позначати епоху деструктивних процесів, занепаду державності та втрати національної єдності в українській історії.

1. Історична особа, представник політичної течії в Гетьманщині другої половини XVII століття, яка виступала за підпорядкування Московському царству та обмеження козацької автономії, часто протиставлялася “соборникам”.

2. Переносно: той, хто своїми діями веде до занепаду, руйнування чогось (держави, інституції, ідеї); руйнівник.

1. Жінка, яка належить до історичної доби Руїни — періоду в історії України другої половини XVII століття, що характеризувався громадянською війною та міжусобицями.

2. Жінка, яка руйнує, знищує щось; руйнівниця.

3. Заст. Жінка, яка займається розкопуванням стародавніх поховань, курганів з метою здобуття цінностей; грабіжниця могил.