руїнник

1. Історична особа, представник політичної течії в Гетьманщині другої половини XVII століття, яка виступала за підпорядкування Московському царству та обмеження козацької автономії, часто протиставлялася “соборникам”.

2. Переносно: той, хто своїми діями веде до занепаду, руйнування чогось (держави, інституції, ідеї); руйнівник.

Приклади:

Приклад 1:
Руїнник, він руйнував реальність. Він компонував її на свій зразок, деформував її за власною уявою, творив її з себе на власний кшталт.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”