руїнниця

1. Жінка, яка належить до історичної доби Руїни — періоду в історії України другої половини XVII століття, що характеризувався громадянською війною та міжусобицями.

2. Жінка, яка руйнує, знищує щось; руйнівниця.

3. Заст. Жінка, яка займається розкопуванням стародавніх поховань, курганів з метою здобуття цінностей; грабіжниця могил.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |