Словник Української
1. Розташувати когось або щось навколо когось, чогось, утворивши коло, оточення; обступити.
2. Військ. Відрізати шляхи відступу та взяти в кільце ворожі війська, укріплення тощо; блокувати.
3. Перен. Створити навколо когось, чогось певне середовище, атмосферу (почуттів, уваги, небезпеки тощо).
1. (док., перех.) Оточити себе кимось або чимось; розташувати навколо себе людей, предмети тощо.
2. (док., зворотне до оточити) Оповитися, обвитися чимось (переносно).
3. (док., зворотне до оточити) Стати оточеним кимось, чимось; опинитися в колі когось, чогось.
Який оточує когось або щось, розташований навколо, у безпосередній близькості.
У геології: що стосується гірських порід, які безпосередньо оточують корисну копалину, жилу, мінеральне тіло.
1. Дія за значенням дієслова оточувати; утворення кола навколо кого-, чого-небудь, взяття в кільце, облогу.
2. Те, що оточує, знаходиться навколо кого-, чого-небудь; середовище, обстановка.
3. Військ. Стан, коли військові частини противника відрізані від основних сил і замкнуті в кільце.
1. Розташовувати когось або щось навколо когось, чогось, створюючи коло, кільце або замкнутий простір.
2. Знаходитися, розташовуватися навколо когось, чогось; облямовувати, обмежувати з усіх боків.
3. Перен. Створювати навколо когось, чогось певне середовище, атмосферу або умови; оперізувати чимось.
4. Військ. Здійснювати оточення; відрізати шляхи відступу, блокувати з усіх боків.
1. (про об’єкт або особу) Бути розташованим, знаходитися навколо когось або чогось; утворювати коло, кільце навколо кого-, чого-небудь.
2. (перен.) Бути оповитим, охопленим яким-небудь почуттям, атмосферою, середовищем тощо.
3. (про війська, підрозділи) Бути взятим у кільце, блокованим з усіх боків противником.
4. (розм.) Збиратися, ставати навколо когось, чогось групою.
1. Який оточує когось або щось, розташований навколо, поблизу; навколишній.
2. Який перебуває поруч із кимось, супроводжує когось у житті, діяльності тощо.
1. (дієслово) Втрачати тілесну вагу, ставати худим; худнути, схуднути.
2. (дієслово, переносне значення) Втрачати сили, енергію, інтенсивність; слабшати, виснажуватися.
3. (дієслово, переносне значення, про ґрунт) Втрачати родючість, ставати менш поживним; вичерпуватися.
1. (діал.) Насититися, наїстися досхочу, до відразу.
2. (перен., діал.) Набриднути, остогиднути від надмірної кількості чогось або тривалого повторення одних і тих самих дій.
1. Такий, що був одержаний, дістався комусь у результаті якоїсь дії чи процесу; набутий.
2. Такий, що був виведений, встановлений як результат обчислень, дослідження, аналізу; виведений, обчислений.
3. У граматиці: такий, що утворений від іншої форми або основи за допомогою певних засобів (наприклад, афіксації); похідний.