1. Який перебуває в стані глибокої здивованості, збентеження або страху, що позбавляє здатності діяти; заціпенілий, приголомшений.
2. Який виражає такий стан або свідчить про нього.
Категорія: О
-
оторопілість
Стан сильного здивування, збентеження або замішання, що виникає раптово і супроводжується втратою здатності швидко реагувати чи діяти; приголомшеність.
-
оторопіло
оторопіло — форма минулого часу середнього роду однини дієслова оторопіти, що означає раптово завмерти, заніміти від сильного здивування, страху, жаху або несподіваної події; опануватися відчуттям повної втрати спроможності діяти чи реагувати.
-
оторопіння
1. Стан раптової втрати здатності рухатися або діяти від сильного страху, подиву, здивування або жаху; заціпеніння, ступор.
2. (у літературі, фольклорі) Міфічна істота, страховище, яке, за народними уявленнями, наводить жах і може паралізувати людину; персоніфікація страху або остовпіння.
-
оторопіти
1. Раптово втратити здатність рухатися або діяти від сильного страху, подиву, збентеження; заціпеніти, заніміти.
2. Впасти в стан повного розгубленості, розумової непритомності; остолбеніти.
-
оторопітися
1. Втратити здатність рухатися або діяти від раптового сильного переляку, здивування, подиву; заніміти, заціпеніти.
2. (переносне значення) Впасти в стан повної бездіяльності, розгубленості, розгубитися перед несподіваними труднощами або обставинами.
-
оторочений
1. (про тканину, одяг тощо) Обшитий, облямований оторочкою — смужкою матерії, хутра, шкіри або іншого матеріалу по краю для оздоблення чи зміцнення.
2. (перен., розм.) Оточений, обмежений чимось, що утворює вздовж краю смугу, лінію; обведений, обмежений чимось по периметру.
-
оторочення
1. Технічний термін у швейній справі, що означає вузьку смужку тканини, пришиту по краю виробу (коміра, рукава, поли тощо) для оздоблення та зміцнення.
2. Власна назва (Оторочення) — історична місцевість у Києві, урочище на Подолі, відоме з XVII століття, розташоване біля підніжжя узвишшя, де нині проходить Отороченський узвіз.
-
оторочити
1. (спеціально) нанести отори (концентричні кільцеподібні борозни) на внутрішню поверхню ствола гармати або іншої артилерійської системи для збільшення міцності.
2. (переносно, рідко) обвести, окреслити чіткою лінією, контуром, ніби утворюючи борозну.
-
оторочитися
1. (діал.) Оточити себе чимось, обгорнутися, обмотатися (одягом, тканиною тощо).
2. (перен., рідк.) Оточити себе людьми, опинитися в оточенні когось.