Категорія: О

  • ототожнювати

    1. Вважати когось, щось тотожним, однаковим з кимось, чимось іншим; встановлювати повну схожість або тотожність між двома об’єктами, поняттями чи явищами.

    2. У психології — усвідомлено або несвідомо приймати на себе риси, погляди, моделі поведінки іншої людини чи групи, наслідуючи її, або сприймати іншу людину як продовження себе самого.

    3. У логіці та філософії — встановлювати відношення тотожності між двома поняттями, висловлюваннями або об’єктами мислення.

  • ототожнюватися

    1. Вважати себе тотожним з кимось або чимось, повністю збігатися за суттю, ознаками, властивостями; виявляти свою ідентичність.

    2. Психол. У процесі сприйняття чи роздумів непідсвідомо ставити себе на місце іншої людини, переносити на себе її риси, переживання чи мотиви вчинків.

  • ототоксичний

    1. (у медицині та фармакології) такий, що має шкідливий вплив на органи слуху, зокрема на слуховий нерв або структури внутрішнього вуха, що може призводити до порушення слуху, шуму у вухах (тинiтусу) або порушення рівноваги.

    2. (про лікарський засіб, хімічну речовину тощо) що володіє такою властивістю; отруйний для вуха.

  • отофон

    1. (в анатомії) частина внутрішнього вуха, що включає складний лабіринт каналів і порожнин у кістковій тканині, відповідальна за сприйняття звуку та рівновагу.

    2. (в техніці, застаріле) пристрій для передачі звуку на відстань, телефон.

  • отоцист

    Отоцист — у медицині: кістка середнього вуха, розташована в барабанній порожнині, одна з трьох слухових кісточок, що передають звукові коливання від барабанної перетинки до внутрішнього вуха; також називається коваделком (incus).

  • оточати

    1. (також оточувати) Обступати когось або щось з усіх боків, розташовуватися навколо; утворювати коло, оточення.

    2. (переносно) Бути постійно поруч із кимось, не відходити, опікуватися кимось.

    3. (переносно) Створювати навколо когось, чогось певне середовище, атмосферу (наприклад, турботи, таємничості).

  • отопка

    1. Власна назва села в Україні, що входить до складу Бориспільського району Київської області.

    2. (заст., діал.) Дія за значенням дієслова «отопити»; обігрівання, опалення приміщення.

  • отопластика

    1. Хірургічна операція з корекції форми, розміру або положення вушної раковини, що проводиться з естетичною метою або для відновлення вушної раковини після травми чи захворювання.

    2. Розділ пластичної хірургії, що спеціалізується на хірургічних втручаннях на зовнішньому вусі.

  • отоплювання

    Процес нагрівання приміщень шляхом подачі тепла від опалювальних приладів для підтримання комфортної температури в холодну пору року.

    Технологічний процес роботи системи опалення (котельні, теплової мережі тощо), спрямований на виробництво та розподіл теплової енергії.

  • отоплювати

    1. Дія за значенням дієслова «отопити»; обігрівати приміщення, використовуючи певну систему чи пристрій для підтримання теплоти.

    2. Розмовне: витрачати паливо (дрова, вугілля, газ тощо) на обігрів, опалювати протягом якогось часу.