оточати

1. (також оточувати) Обступати когось або щось з усіх боків, розташовуватися навколо; утворювати коло, оточення.

2. (переносно) Бути постійно поруч із кимось, не відходити, опікуватися кимось.

3. (переносно) Створювати навколо когось, чогось певне середовище, атмосферу (наприклад, турботи, таємничості).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |