Значення
- (Лінгвістика) –
(також оточувати) Обступати когось або щось з усіх боків, розташовуватися навколо; утворювати коло, оточення.
- (Лінгвістика) –
(переносно) Бути постійно поруч із кимось, не відходити, опікуватися кимось.
- (Психологія) –
(переносно) Створювати навколо когось, чогось певне середовище, атмосферу (наприклад, турботи, таємничості).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оточати, р. оточатів, д. оточатам, з. оточати, о. оточатами, м. оточатах, к. оточати